АСПЕКТ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ АРХІТЕКТУРНОГО МАСШТАБУ, ЯК КАТЕГОРІЯ ВИРАЗНОСТІ В ТВОРЧОСТІ АРХІТЕКТОРІВ – ДЕКОНСТРУКТИВІСТІВ СУЧАСНОСТІ

Анотація

У статті розглянуто явище невизначеності архітектурного масштабу як одну з ключових категорій художньої виразності в сучасній архітектурі, зокрема у творчості представників деконструктивізму — Френка Гері, Даніеля Лібескінда та Захи Хадід. Проаналізовано взаємозв’язок між масштабністю, співмірністю людини та архітектурною формою, а також чинники, що призводять до втрати читабельності масштабу: відсутність звичного членування, згладжена або дзеркальна поверхня, нівелювання архітектурних деталей і контекстуальних орієнтирів. Окрема увага приділена прийому «сором’язливий слон», який дозволяє маскувати розміри споруди шляхом її візуального «розчинення» у середовищі. На основі компаративного аналізу творчості трьох архітекторів визначено особливості їхніх підходів до геометрії, масштабності, будівельних матеріалів, конструктивної логіки та контекстуальних взаємодій. Зроблено висновок, що невизначеність архітектурного масштабу є не лише техніко-композиційним прийомом, а й важливим засобом формування емоційного та семантичного впливу архітектурного простору.