ФОРМУВАННЯ МЕРЕЖІ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІХ КОМПЛЕКСІВ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

Анотація

У статті обґрунтовано актуальність формування мережі культурно-освітніх комплексів профорієнтації молоді як ключової складової соціальної інфраструктури територіальних громад в умовах децентралізації та трансформаційних процесів у сфері освіти. Визначено, що культурно-освітній комплекс постає як мультифункціональна містобудівна одиниця, здатна інтегрувати формальну освіту, позашкільну підготовку, культурну діяльність і професійне самовизначення у межах єдиного просторово-організованого середовища. Проведено історико-типологічний аналіз еволюції відповідних інституцій - від народних домів і клубів до мережі МНВК, а також їх сучасних трансформацій у формат міжшкільних ресурсних центрів (МРЦ). Проаналізовано сучасні тенденції інтеграції освітніх і культурних функцій у містах і селах, виокремлено критичні диспропорції між потребами профорієнтаційного супроводу шкільної молоді та існуючим станом просторової інфраструктури. Висвітлено основні класифікаційні критерії культурно-освітніх комплексів - функціональну модель, територіальний масштаб обслуговування, ступінь спеціалізації, архітектурно-планувальну структуру. Обґрунтовано типологію таких об’єктів залежно від контексту (міський чи сільський) та виявлено просторові закономірності їх розміщення в межах територіальних громад. Показано, що ефективне функціонування профорієнтаційної мережі вимагає системного планувального підходу, гнучкості архітектурних рішень, адаптації до демографічних параметрів, а також інституційної взаємодії між закладами загальної середньої, позашкільної та професійно-технічної освіти. Запропоновано концепцію культурно-освітнього хабу як перспективної просторової форми, що консолідує профорієнтаційні, освітні, креативні й виробничі ресурси громади. Підкреслено важливість міжгалузевого партнерства, транспортної доступності та нормативного забезпечення процесів формування таких об’єктів у містобудівній практиці.