ПОСТМІСТО: МЕГАЛОПОЛІС ЯК ФЕНОМЕН УРБАНІСТИЧНОЇ ПОСТРЕАЛЬНОСТІ

Анотація

У статті досліджується феномен постміста як нова парадигма урбаністики на прикладі мегалополісу. Мегалополіс розглядається як прояв урбаністичної постреальності, що відображає складні соціальні, технологічні та культурні трансформації сучасних міст. Аналіз базується на концепції «міста-яйця» Пітера Прайса, яка акцентує органічність, спонтанність і багаторівневість міських процесів. Окрім того, порівнюються художні образи міста у класичному та сучасному кінематографі, що ілюструють еволюцію уявлень про міське життя та його виклики. Визначено ключові характеристики мегалополіса: поліцентричність, просторову розпорошеність, технологічну мережевість та соціальну фрагментацію. Ці особливості формують специфіку урбаністичної постреальності та змінюють класичні уявлення про міську структуру. Для дослідження застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує теорії соціології, урбаністики, культурології та медіадосліджень. Це дає змогу всебічно розглянути сучасні урбаністичні трансформації. Проаналізовано вплив цифровізації на розвиток міських просторів, зокрема як постміські простори продукують нові форми реальності та сприйняття. Приділено увагу проблемам втрати локальної ідентичності, фрагментації простору, інформаційній перенасиченості та соціальним розламам, які є викликами для стійкого розвитку мегалополісів. Результати дослідження підкреслюють важливість адаптивного містобудування, що враховує динаміку, самоорганізацію та технологічні інновації та сприяє гармонійному розвитку постміських територій. Дослідження має практичне значення для урбаністів, містобудівельників і науковців, які прагнуть глибше розуміти та впливати на трансформації сучасних мегаполісів у глобалізованому світі. Відкриваються нові перспективи для подальших досліджень і практик у сфері постміської урбаністики.