БАГАТОРІВНЕВІ ПАРКИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ СТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32347/2519-8661.2024.30-31.38-46

Ключові слова:

Багаторівневі парки, ярусні парки, зелені дахи, парки-тераси

Анотація

Об’єктом дослідження є багаторівневі міські парки. Предмет цього дослідження – загальні принципи та проектні прийоми організації предметно-просторового середовища багаторівневих парків. У статті аналізується та систематизується великий проектний матеріал, присвячений новим світовим тенденціям організації багаторівневих парків. Дається комплексний огляд їх концептуальних різновидів, композиційні особливості. Виявляються проектні прийоми, спрямовані на формування багаторівневості у міському середовищі з використанням ландшафтних та архітектурних методів формоутворення. Проводиться системний аналіз принципів організації багаторівневих парків у єдності екологічного, художньо-естетичного та контекстуального підходів.

У статті виявлено сучасні тенденції організації відкритих багаторівневих парків, дається їх визначення – це окремі фрагменти безтранспортного міського середовища, що є один або кілька ярусів, хоча б один з яких знаходиться вище рівня землі або води, призначені, як правило, для відпочинку та прогулянок. Серед них можуть бути як монофункціональні, так і багатофункціональні простори, але всіх їх поєднують такі якості як рекреаційна функція, доступність та відкритість.

Пропонуються типологічні види: багаторівневі пішохідні зони та додаткові рівні транспортних розв’язок; ярусні сади та парки; надводні рекреаційні простору; міні-двори, інтегровані в багатоповерхову будівлю; зелені дахи різного призначення; багаторівневі ігрові майданчики. 

Сформульовано висновок, що архітектурно-містобудівне проектування багаторівневих парків є актуальною тенденцією сучасної проектної культури та допомагає вирішувати різні проектні та соціальні завдання.

Посилання

Bourne L. S. 1997. Polarities of Structure and Change in Urban Systems: A Canadian Example. Geojournal, Vol. 43. P. 339-349.

Mitchell D., 1995. The End of Public Space? People’s Park, Definitions of the Public, and Democracy. Annals of the Association of American Geographers, 85(1). Р.108–133.

Вітюк І.В., 2016. Фактори, що впливають на формування та розміщення садово-паркових об’єктів. Зб. наук. праць: Сучасні технології, матеріали та дизайн в будівництві. Вінниця: ВНТУ, том 20 № 2. С. 80-85.

Елбакідзе М., Завадович О., Ямелинець Т. 2005.Методичні аспекти інвентаризації зелених зон урбанізованих територій (на прикладі регіонального ландшафтного парку «Знесіння»). Вісник Львівського УН-ТУ. Серія географічна. №32. С. 96-109.

Колот А. М., 2021. Атомізація життєвого простору та дифузія трудової діяльності в умовах коронакризи: прояв, наслідки, вектори подолання. Зб. наук. праць: Соціально-трудові відносини: теорія та практика. Київ, вип. 11, ч. 2. С. 10–25.

Кучерявий В.П., 2017. Ландшафтна архітектура. Львів: «Новий Світ», 520 с.

Кучерявий В.П., 2008. Озеленення населених місць. Львівв: Світ. 456с.

Лукін С.Ю., 2020. Публічний простір європейських країн у системі глобалізованого світу за дослідженнями зарубіжних авторів. Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Серія «Державне управління». Київ, т. 31(70). №2. С. 127-134

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-22

Номер

Розділ

Articles