ПРОБЛЕМИ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ ОБЄКТІВ ПРЕДМЕТНО-ПРОСТОРОВОГО СЕРЕДОВИЩА ТА СУЧАСНОГО БУДІВНИЦТВА В ІСТОРИЧНІЙ ЧАСТИНІ МАЛИХ МІСТ

Анотація

Ревіталізація об’єктів предметно-просторового середовища та будівництво сучасних будівель в історичному середовищі населених пунктів є складним завданням, що викликає численні дискусії. Цей процес часто супроводжується різкими обвинуваченнями, у яких основний аргумент звучить досить переконливо: нові будівлі та споруди порушують автентичну атмосферу старовинної забудови.

Міста, що перебувають у списку історичних, згідно Закону України «Про охорону культурної спадщини», потребують особливого підходу щодо їх збереження та просторового розвитку. Законодавством регламентується будівництво у історичному середовищі таких міст через так звані історичні ареали, історико-архітектурні заповідники, виділення заповідних територій, комплексних охоронних зон та зон регулювання забудови.

Введення охоронних обмежень сприяє збереженню історичної архітектурно-містобудівної структури таких міст, але разом з тим стримує нове будівництво та відновлення і реконструкцію покинутих будівель та споруд. Так через ці обмеження після багатьох років незацікавленого ставлення забудовників та кредиторів до пам’яток архітектури їхній стан дуже погіршився. Чимало будівель потребує не просто косметичного ремонту, а серйозних реставраційних робіт. Проекти ревіталізації об’єктів історичної частини міст мають виконуватись на основі охоронної документації, де чітко регламентуються підходи та засади відтворення забудови. Такі проекти також мають виконуватись на засадах комплексного підходу до відтворення забудови, що дасть змогу забезпечити максимальне збереження їх цінного історичного середовища та дотримання пам’яткоохоронних вимог.

Оскільки планувальна структура та забудова старих кварталів створені відповідно до вимог попередніх соціально-економічних епох, вони практично не піддаються пристосуванню до нових функцій. Отже сьогодні постає завдання провести їх реконструкцію з максимальним збереженням історично цінної забудови і разом з тим гармонійно вписати в їх предметно-просторове середовище нові структурні елементи. Тут важливо домогтися того, щоб при введенні нової забудови в історичне середовище сучасна архітектурна форма стала частиною сформованого архітектурного ансамблю, а не виглядала інородним елементом. Необхідно з великою відповідальністю ставитись до історично цінної забудови, яку треба всіляко берегти та підтримувати в хорошому стані, разом з тим не відмовлятись від зведення в історичному середовищі нових будівель, які мають відповідати своїм виглядом та технологіями сьогоденню, а не механічно копіювати історичне минуле, тим самим знецінюючи його.