МІСТОБУДІВНІ ВИМОГИ ТА ЮРИДИЧНИЙ СТАТУС НЕПРИВАТИЗОВАНИХ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ТА РОЗМІЩЕНИХ НА НИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

Анотація

Стаття присвячена визначенню правового статусу об’єктів нерухомості (будівель і споруд), які знаходяться у власності приватних осіб та розташовані на землях державної та комунальної власності, у контексті дотримання містобудівних норм при їх розміщенні, а також при формуванні земельних ділянок. Нормальне користування земельною ділянкою без використання розташованих на ній об’єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація – експлуатація  об’єктів нерухомості є одночасно використанням земельної ділянки, на якій ці об’єкти розташовані. Внаслідок  введення інституту приватної власності в кінці минулого століття, існує значна кількість об’єктів нерухомості, які знаходяться у власності приватних осіб, розташованих на землях державної та комунальної власності, причому земельні ділянки під цими об’єктами можуть бути несформованими або право приватної власності на них не оформлене. В результаті цього, а також постійних змін в законодавстві (особливо, містобудівному), формування або ж оформлення права приватної власності на такі ділянки є складним, подекуди юридично неврегульованим процесом.

Вищі судові інстанції України здійснюють намагання формувати єдину правозастосовну практику щодо: а) визначення статусу неприватизованих земельних ділянок, на яких розташована приватна власність та б) єдиного підходу до визначення меж таких ділянок на підставі застосування положень містобудівних норм. Приватизація земельних ділянок, на яких розміщені житлові будинки і споруди, відповідно до практики Верховного Суду, повинна здійснюватися на підставі положень містобудівних норм. У пріоритет поставлені ті норми, які встановлені для сформованої забудови і стосуються догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту, а також протипожежних відстаней (однак їх дотримання в межах сформованої забудови не завжди є можливим).