“АВТОРСЬКИЙ СТИЛЬ” ПРАВОСЛАВНИХ ХРАМІВ О. С. СЛЄПЦОВА

Анотація

В статті аналізується на прикладах православних храмів О.Слєпцова можливість поєднання чітко визначеної канонічності і новаторства. Храм ХХІ століття повинен бути водночас і сучасним, тобто існувати в своєму часі з новими матеріалами і конструкціями, тому О.С.Слєпцов сміливо експериментує з формою і розплануванням, вважаючи, що це не прагнення вразити оригінальністю образу, а відповідь на запити сучасного суспільства.

Складність проектування православного храму полягає в дотриманні консерватизму канонів і водночас зміна світосприйняття віруючих, які ходять до храму, оскільки ми надто сильно відрізняємось за своїми поглядами від минулих поколінь.

Сьогодні православна архітектура розвивається в двох напрямках – перше по суті є тиражуванням архітектурних образів і планувальних схем минулих століть, друге – це новаторський напрям, який ставить за мету створення на основі незмінних канонів образу храму ХХІ століття, і саме цей напрям репрезентують проекти О.С.Слєпцова, де кожен храм є унікальним. Засновуючись на першозразках, він не копіює їх, застосовуючи водночас ремінісценції відомих стилів минулого, таким чином забезпечуючи спадкоємність традицій. В проектах є церкви різних типів  в плані: основним є ротондальний план, квадратний, восьмигранний, хрестово-купольний, хрестовий, прямокутний, двохчасний, трьохчасний, дев’ятичасний, базилікальний, центричний, «корабельний», храм-дзвіниця, композитний. Церкви мають різноманітні форми верхів: кулеподібну, конусну, наметову, дзвоноподібну, багатоярусну, цибулясту, гранчасту, півциркульну, циркульну, маківку. В сучасних храмах запропоновано новаторські підходи до вирішення конструкцій, форм прорізів, деталей і декоративного оздоблення. Окремим аспектом проектування є храмові комплекси.

Якщо охарактеризувати два основних напрями проектування православних храмів О.С.Слєпцова, то перший полягає в яскравому вираженні етнографічної приналежності регіону, а другий – в створенні національного образу православного храму України без прив’язки до етнографічних ознак конкретного регіону.