ПЕРЦЕПТИВНІ ПРОЦЕСИ ПСИХОГЕОГРАФІЇ ОДЕСИ: СТРУКТУРА МІСТА ЯК ФАКТОР СПРИЙНЯТТЯ ТА ІДЕНТИЧНОСТІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32347/2519-8661.2026.35-36.198-205

Ключові слова:

місто, сприйняття, психогеографія, теорія дрейфу, семіотика простору, урбанізм

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу психогеографії, як міждисциплінарному методу дослідження міського середовища, що поєднує підходи урбаністики, архітектурної теорії, соціології, культурної антропології та психології. Основну увагу зосереджено на вивченні перцептивних процесів сприйняття міського простору та їх ролі у формуванні індивідуальної й колективної ідентичності мешканців. Місто розглядається не лише як фізична структура, а як складний соціокультурний континуум, насичений символами, емоційними наративами та історичною пам’яттю.

Об’єктом дослідження обрано місто Одесу - унікальний урбаністичний феномен із виразною архітектурною, культурною та міфологічною ідентичністю. На основі психогеографічного підходу проаналізовано вплив різних міських зон  -  історичного центру, морського узбережжя та житлових районів масової забудови  - на психоемоційний стан, поведінкові патерни та ціннісні орієнтації людини. У роботі застосовано методи дрейфу, емоційного картування, міського спостереження, візуального аналізу та інтерпретації наративів мешканців.

Виявлено, що різні фрагменти міської тканини формують специфічні емоційні ландшафти, які не завжди збігаються з ієрархією функціональної чи соціальної престижності територій. Доведено, що психогеографічні характеристики простору відіграють важливу роль у процесах міської самоідентифікації, формуванні відчуття приналежності та емоційного зв’язку з містом. Підкреслено потенціал психогеографії як інструменту сучасного міського планування, культурної політики та гуманістично орієнтованого розвитку міського середовища.

Посилання

Guy-Ernest Debord. Correspondence: The Foundation of the Situationist International (June 1957–August 1960). Cambridge: MIT Press Ltd. 2008. 400p.

Merlin Coverly. Psychogeography. London: Oldcastle Books Ltd. 2018. 224 p.

Guy Debord. «Theory of the Dérive» [«Théorie de la dérive,» Internationale Situationniste 2 (Paris, December 1958)], in Situationist International Anthology, trans. Ken Knabb. Revised and Expanded Edition, 2006. URI: http://www.bopsecrets.org/SI/2. derive.htm (дата звернення 01.02.2026).

Бабенко В. Філософія архітектури міста: історія і майбуття. Збірник наукових праць ДонНАБА, 1. 2015. С. 129-137.

Вербець В.В. Методологія та методика соціологічних досліджень: навчальнометодичний посібник. Рівне: РДГУ. 2006. 167 c.

Габрель М.М., Косьмій М.М. Емоційна складова у формуванні образу міста. Науковий вісник будівництва, 98(4). Харків: ХНУМГ ім О.М.Бекетова. 2019. С. 73-86.

Габрель М.М., Парнета Б.З., Парнета М.Б. Символи, семантика та медійність архітектури та простору міст. Modern scientific research: achievements, innovations and development prospects. Proceedings of the 6th International scientific and practical conference. Berlin: MDPC Publishing. 2021. C. 359-363.

Грабовська С.Л., Липецька А.С. Взаємодія людини з архітектурний середовищем: теоретичний ракурс. HABITUS. Науковий журнал з соціології та психології, 13. Одеса: ПУ «Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій» 2020. С.117-122.

Дідик В.В., Максим’юк Т.М. Естетика та композиція ландшафту. Проектування ландшафтних об’єктів: композиція та естетичні засади. Навчальний посібник. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2012. 244 c.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-06-25

Номер

Розділ

Articles