ПЕРЦЕПТИВНІ ПРОЦЕСИ ПСИХОГЕОГРАФІЇ ОДЕСИ: СТРУКТУРА МІСТА ЯК ФАКТОР СПРИЙНЯТТЯ ТА ІДЕНТИЧНОСТІ

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу психогеографії, як міждисциплінарному методу дослідження міського середовища, що поєднує підходи урбаністики, архітектурної теорії, соціології, культурної антропології та психології. Основну увагу зосереджено на вивченні перцептивних процесів сприйняття міського простору та їх ролі у формуванні індивідуальної й колективної ідентичності мешканців. Місто розглядається не лише як фізична структура, а як складний соціокультурний континуум, насичений символами, емоційними наративами та історичною пам’яттю.

Об’єктом дослідження обрано місто Одесу - унікальний урбаністичний феномен із виразною архітектурною, культурною та міфологічною ідентичністю. На основі психогеографічного підходу проаналізовано вплив різних міських зон  -  історичного центру, морського узбережжя та житлових районів масової забудови  - на психоемоційний стан, поведінкові патерни та ціннісні орієнтації людини. У роботі застосовано методи дрейфу, емоційного картування, міського спостереження, візуального аналізу та інтерпретації наративів мешканців.

Виявлено, що різні фрагменти міської тканини формують специфічні емоційні ландшафти, які не завжди збігаються з ієрархією функціональної чи соціальної престижності територій. Доведено, що психогеографічні характеристики простору відіграють важливу роль у процесах міської самоідентифікації, формуванні відчуття приналежності та емоційного зв’язку з містом. Підкреслено потенціал психогеографії як інструменту сучасного міського планування, культурної політики та гуманістично орієнтованого розвитку міського середовища.