ВХІДНА ГРУПА ТРОЇЦЬКОЇ НАДБРАМНОЇ ЦЕРКВИ: ВІД ПРОЄКТІВ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ

Анотація

Анотація. В статті розглянуто особливості пластичного вирішення вхідної групи Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври як виняткового архітектурного елемента будівлі. Простежено хронологію основних видозмін та з’ясовано причини конструктивних трансформацій головного входу в історичній ретроспективі. Методологія дослідження базується на міждисциплінарному підході, що поєднує історико-генетичний метод, порівняльний аналіз та натурні дослідження. Визначено, що особливості облаштування входу до Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври є важливою сторінкою в історії побутування пам’ятки та ознакою його функціональної цінності. В свою чергу аналіз історичних даних щодо здійснених реконструкцій, перебудов та інших перетворень, яких зазнала пам’ятка, надав можливість доповнити і конкретизувати наявні відомості, розширюючи межі вивчення дослідниками. Таким чином виокремлено чотири періоди модифікацій вхідної групи Троїцької надбрамної церкви: ХІІ ст., перша чверть XVIII ст., 1865 рік та 1956-62 рр. Використовуючи доступні архівні, графічні джерела, емпіричні дані та фотодокументи зроблено спробу реконструкції з моделюванням вхідної групи та прибудов до церкви періоду XVIII–ХІХ ст. У ході дослідження попередніх циклів ремонтно-реставраційних робіт, здійснених у період 50-80х рр. ХХ ст., визначено ступінь впливу на технічний стан та подальший архітектурний вигляд елементів вхідної групи церкви, що поставило низку завдань стосовно характеру та методів виконання сучасної комплексної реставрації пам’ятки.