Архітектурний вісник КНУБА

ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ІТАЛІЙСЬКІХ МІСТ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ

Ольга Гнип — 2025-07-21

У даній статті аналізується період формування італійських міст в епоху Відродження, який став важливим етапом у розвитку містобудування та архітектури. Розглядаються соціальні, економічні та політичні чинники, що сприяли трансформації міського простору в XV-XVI століттях. Особлива увага приділяється впливу гуманістичних ідей, що сприяли переосмисленню ролі міста як центру культури, науки та мистецтва. Дослідження охоплює ключові міста, такі як Флоренція та Венеція, і демонструє, як їхня унікальна архітектура та містобудівні рішення відображали дух часу. Розглядаються зміни в соціальній структурі міст, включно зі зростанням впливу буржуазії та зміною статусу патриціїв, що, своєю чергою, позначилося на урбаністичних практиках. Італійські міста епохи Відродження стали не тільки центрами торгівлі та ремесел, а й майданчиками для культурного обміну, що сприяло розвитку нових художніх стилів та архітектурних форм. Спадщина, залишена цим періодом, справила значний вплив на подальший розвиток європейської урбаністики. Таким чином, представлено комплексний аналіз формування італійських міст, їхнього культурного значення та ролі в контексті історичного розвитку Європи.

ПОСТМІСТО: МЕГАЛОПОЛІС ЯК ФЕНОМЕН УРБАНІСТИЧНОЇ ПОСТРЕАЛЬНОСТІ

Катерина Чечельницька — 2025-07-21

У статті досліджується феномен постміста як нова парадигма урбаністики на прикладі мегалополісу. Мегалополіс розглядається як прояв урбаністичної постреальності, що відображає складні соціальні, технологічні та культурні трансформації сучасних міст. Аналіз базується на концепції «міста-яйця» Пітера Прайса, яка акцентує органічність, спонтанність і багаторівневість міських процесів. Окрім того, порівнюються художні образи міста у класичному та сучасному кінематографі, що ілюструють еволюцію уявлень про міське життя та його виклики. Визначено ключові характеристики мегалополіса: поліцентричність, просторову розпорошеність, технологічну мережевість та соціальну фрагментацію. Ці особливості формують специфіку урбаністичної постреальності та змінюють класичні уявлення про міську структуру. Для дослідження застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує теорії соціології, урбаністики, культурології та медіадосліджень. Це дає змогу всебічно розглянути сучасні урбаністичні трансформації. Проаналізовано вплив цифровізації на розвиток міських просторів, зокрема як постміські простори продукують нові форми реальності та сприйняття. Приділено увагу проблемам втрати локальної ідентичності, фрагментації простору, інформаційній перенасиченості та соціальним розламам, які є викликами для стійкого розвитку мегалополісів. Результати дослідження підкреслюють важливість адаптивного містобудування, що враховує динаміку, самоорганізацію та технологічні інновації та сприяє гармонійному розвитку постміських територій. Дослідження має практичне значення для урбаністів, містобудівельників і науковців, які прагнуть глибше розуміти та впливати на трансформації сучасних мегаполісів у глобалізованому світі. Відкриваються нові перспективи для подальших досліджень і практик у сфері постміської урбаністики.

СУПЕРЕЧЛИВА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА: ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ТА ІНТЕГРАЦІЯ У СУЧАСНИЙ КУЛЬТУРНИЙ ТА МІСЬКИЙ ПРОСТІР

Юліана Баланюк — 2025-07-21

У статті розглядається проблема сприйняття суперечливої спадщини в міському середовищі та її охорона. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю інтеграції об’єктів, що викликають суспільні дискусії, у сучасний культурний і міський простір. Автор аналізує рівень вивчення теми у вітчизняних і зарубіжних джерелах, звертаючи увагу на практики, адаптації та переосмислення таких об’єктів. Окрема увага приділяється ролі спадщини у формуванні громадянської ідентичності, критичного мислення та історичної пам’яті. У статті окреслено завдання, що включають розробку рекомендацій для збереження та інтерпретації суперечливої спадщини, а також інтеграцію її в освітні програми для розвитку громадянської свідомості. Результати дослідження сприятимуть формуванню системного підходу до використання таких об’єктів у сучасному суспільстві.

ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ ЯК БЕЗБАР’ЄРНИХ ЕКО-МІСТ

Ірина Рижова — 2025-07-21

В статті визначено основну проблематику та перспективу розвитку концепції еко-міста в умовах сталого розвитку. У процесі виявлення основної проблематики визначено актуальність дослідження, яка полягає у виявленні основних напрямків міського розвитку еко-міста для подальшого дослідження особливостей кожного. Провівши ґрунтовний аналіз існуючого стану формування еко-міст в умовах сталого розвитку, виявлено, що їх розвиток багатовекторний та включає просторові, енергоефективні, екологічні та економічні аспекти при мінімальному впливі на довкілля. Виявлені основні тенденції розвитку еко-міст, які дали можливість визначити їх роль у формуванні сучасного урбанізованого середовища у аспектах підвищення енергоефективності будівель, безбар'єрності середовища, використання альтернативної енергії, «зелених» технологій та новітніх матеріалів. На основі проведеного дослідження визначені основні напрямки просторового розвитку еко-міста: нові підходи до зонінгу територій, екологічне будівництво та енергозбереження, створення безбар'єрності середовища, застосування альтернативних джерел енергії та екологічної інфраструктури, екотранспорт, утилізація відходів.

АРХІТЕКТУРА ЧЕРЕЗ ГРУ. ГЕЙМІФІКАЦІЯ, ЯК ІНСТРУМЕНТ НАВЧАННЯ В АРХІТЕКТУРНІЙ ОСВІТІ

Катерина Герич — 2025-07-21

У статті досліджуються теоретичні основи та практичне застосування гейміфікації в архітектурній освіті як інструменту розвитку творчих і професійних навичок студентів. Розглядаються різноманітні ігрові активності, спрямовані на покращення логічного мислення, креативності та професійних навичок майбутніх архітекторів. Аналізуються можливості інтеграції ігрових елементів у навчальний процес, зокрема для підвищення мотивації, стимулювання креативності та оптимізації засвоєння складних дисциплін. Окреслено основні методи гейміфікації, такі як симуляції, командні проєкти, рольові ігри, віртуальні моделювання, використання цифрових інструментів, таких як VR і AR, ігрових платформ Minecraft Education Edition та VR Design Studio з акцентом на їхню адаптацію до специфіки архітектурних дисциплін, що дозволяє студентам експериментувати з просторовими рішеннями та вивчати архітектурні концепції. Крім цього, досліджено симулятори й ігрові середовища, такі як Anno 2205, Cities in Motion II та інші, які додають реалістичності та стратегічного підходу до вивчення архітектурних і містобудівних завдань. На основі аналізу літератури та експериментальних даних представлено дослідження провідних вчених, що визначили концептуальні рамки гейміфікації та можливості її застосування і впровадження в освітній процес. У статті «гейміфікація» представлена як ефективний інструмент активізації навчального процесу, що сприяє залученості та мотивації студентів. Окреслено широкий спектр гейміфікованих технік для теоретичних та практичних дисциплін архітектурного профілю. Виконані результати дослідження демонструють значний потенціал цього підходу для оптимізації процесів навчання, підготовки висококваліфікованих архітекторів у контексті сучасних викликів та вимог, особливо у дисциплінах, що вимагають високого рівня мотивації та креативності.

КОМБІНАТОРНІ ПІДХОДИ ФОРМОТВОРЕННЯ І МОДЕЛЮВАННЯ ДО ПРОЄКТУВАННЯ ОБ’ЄМНО-ПРОСТОРОВИХ СТРУКТУР У КУЛЬТОВОМУ БУДІВНИЦТВІ ТА ВИДОВИЩНИХ СПОРУДАХ НА ОСНОВІ СКЛАДНИХ СИСТЕМ СУЧАСНИХ КОНСТРУКЦІЙ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ НОВІТНІХ МАТЕРІАЛІВ, BIM ТЕХНОЛОГІЙ, З УРАХУВАННЯ

Андрій Чеверда — 2025-07-21

У статті детально розглянуто сучасні комбінаторні підходи до архітектурного формотворення складних об’ємно-просторових структур у контексті культових споруд і видовищних об’єктів. Проаналізовано інноваційні конструктивні системи, які дозволяють створювати унікальні архітектурні форми, що поєднують технічну надійність із високою естетичною цінністю. Значна увага приділена застосуванню новітніх матеріалів, здатних забезпечити не лише міцність та довговічність конструкцій, але й сприяти покращенню акустичних характеристик внутрішніх просторів.

Досліджено просторово-акустичні параметри культових та видовищних споруд, оскільки саме вони значною мірою впливають на сприйняття і емоційний резонанс від архітектурного об’єкта. Розглянуто роль агрегативних рішень — комплексного поєднання окремих конструктивних елементів у єдину функціональну систему, що сприяє підвищенню як експлуатаційних характеристик, так і загальної гармонії простору.

У статті запропоновано систематизацію основних проблем, які виникають у процесі застосування таких інноваційних рішень. Ці проблеми поділено на конструктивно-технологічні, що стосуються вибору матеріалів і методів монтажу; акустичні — пов’язані з оптимізацією звукового середовища; просторово-композиційні — які визначають організацію і сприйняття внутрішніх та зовнішніх об’ємів; експлуатаційні, що охоплюють довговічність та обслуговування споруди; а також візуально-естетичні, які впливають на образність та символіку архітектурних форм.

Окреслено принципи оптимізації проєктних стратегій, які мають на меті підвищення функціональності культових та видовищних споруд, а також посилення їхнього емоційного впливу на користувачів і відвідувачів. Запропоновані рекомендації спрямовані на балансування між технічними вимогами та художньою експресією, що є ключовим у сучасній архітектурній практиці формоутворення складних агрегативних систем.

ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АРХІТЕКТУРИ: НАПРЯМКИ, ПЕРЕТВОРЕННЯ, ПЕРСПЕКТИВИ

Наталія Світла — 2025-07-21

На основі матеріалів фонду № 4802 «Академія будівництва та архітектури УРСР, м. Київ» Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України вперше представлено архівні документи, які висвітлюють діяльність Академії, її історію, ключові етапи розвитку та функціонування з 1944–1963 роки; окреслено та схематично проілюстровано основні напрямки діяльності Академії, від створення дотепер; висвітлено діяльність Української Академії Архітектури, що продовжує традиції й надбання попередніх Академій.

ПРИНЦИПИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ В НАВЧАЛЬНЕ ПРОЄКТУВАННЯ ЖИТЛА, ТУРИСТИЧНИХ ПРИТУЛКІВ, ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ ТА ІНТЕР’ЄРНИХ РІШЕНЬ З УРАХУВАННЯМ КЛАСТЕРНОГО ФОРМОТВОРЕННЯ І ГЕОМЕТРИЧНИХ МОДЕЛЕЙ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИХ КОНСТРУКЦІЙ

Андрій Гуртовенко — 2025-07-21

У статті здійснено комплексне узагальнення принципів впровадження європейського архітектурного досвіду в навчальний процес проєктування житлових об’єктів, туристичних притулків, громадських будівель та розробки інтер’єрних рішень. На основі аналізу практик провідних архітектурних шкіл Європи систематизовано основні методи навчання, що спрямовані на формування у студентів не лише фахових, а й міждисциплінарних компетентностей. Розглянуто підходи, які сприяють поєднанню теоретичних знань з практичним досвідом, розвивають критичне мислення, творче бачення, розуміння історико-культурного контексту та орієнтацію на принципи сталого розвитку.

Особливу увагу приділено інтеграції екологічних, соціокультурних, інноваційних та просторово-композиційних аспектів у навчальні проєкти, що виконуються студентами. Європейський досвід демонструє важливість акценту на проєктному методі, участі студентів у конкурсах, урбаністичних студіях, майстернях з реальними замовниками, що дозволяє сформувати реалістичне бачення професійної діяльності. Окреслено роль цифрових інструментів, 3D-моделювання, параметричного проєктування та візуалізації в сучасному освітньому процесі. Розкрито значення мультикультурності, академічної мобільності, співпраці з європейськими архітектурними бюро та дослідницькими інституціями для збагачення навчального досвіду.

У статті також акцентовано на важливості критичного аналізу та адаптації зазначеного досвіду до українського контексту. Запропоновано напрями вдосконалення архітектурної освіти в Україні з урахуванням європейських практик, серед яких: створення відкритого освітнього середовища, запровадження міждисциплінарних курсів, розвиток практикоорієнтованого навчання, модернізація методик оцінювання та активне впровадження принципів сталості, інклюзивності та культурної відповідальності в навчальні програми. Таким чином, впровадження європейського досвіду дозволить модернізувати систему архітектурної освіти в Україні, зробити її більш відповідальною до викликів сучасності, конкурентоспроможною та зорієнтованою на підготовку фахівців нового покоління.

ІНТЕГРАЦІЯ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗАСАД У СУЧАСНУ АРХІТЕКТУРНО-ПРОЄКТНУ ПРАКТИКУ: РЕКОНСТРУКЦІЯ, РЕСТАВРАЦІЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ОБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ З УРАХУВАННЯМ РЕГІОНАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМОУТВОРЕННЯ ПОВЕРХОНЬ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРИ

Сергій Кельба — 2025-07-21

В статті здійснено комплексний аналіз і систематизацію ключових проблем та бар’єрів, які виникають у процесі інтеграції чинних законодавчих засад у сучасну архітектурно-проєктну практику, що стосується реконструкції, реставрації та збереження об’єктів культурної спадщини. Наголошено на актуальності теми в умовах сучасних трансформацій міського середовища, активізації процесів оновлення історичних комплексів та необхідності їх гармонійного включення в урбаністичний простір. У дослідженні виділено п’ять основних груп проблем, які суттєво ускладнюють реалізацію повноцінної проєктної діяльності на об’єктах культурної спадщини. До них віднесено: нормативно-правові — що охоплюють прогалини у законодавстві, застарілі регламенти, відсутність гнучких інструментів адаптації пам’яток до сучасних потреб; організаційні — пов’язані з неузгодженістю між структурами охорони спадщини, відсутністю єдиних реєстрів, затягнутими процедурами погодження; проєктно-технологічні — що стосуються нестачі фахівців, недосконалості сучасних підходів до обстеження й моделювання історичних конструкцій, низького рівня цифровізації об’єктів; етично-культурні — пов’язані з втратою автентичності, нехтуванням історичними контекстами, недотриманням принципів збереження; та комунікаційно-суспільні — що виявляються у низькому рівні обізнаності громадян, недостатньому залученні місцевих спільнот до процесу прийняття рішень, конфліктах інтересів між інвесторами та охоронними органами.

Окрему увагу приділено розкриттю шляхів подолання зазначених бар’єрів, зокрема через вдосконалення комунікації між архітекторами, органами державної влади, місцевими громадами, інституціями охорони спадщини та експертним середовищем. Розглянуто практики європейських країн щодо регулювання реставраційних і проєктних робіт у контексті забезпечення сталого збереження культурної спадщини, що можуть бути адаптовані до українських умов. Наголошено на необхідності гармонізації національного законодавства з міжнародними документами, такими як Гаазька та Гранада конвенції, та створенні ефективного механізму реалізації правових норм на практиці. Запропоновані рекомендації спрямовані на формування сучасного інституційного середовища для якісного архітектурного проєктування, яке б поєднувало охоронні, містобудівні та культурні пріоритети в процесі трансформації історичного середовища.

ФОРМУВАННЯ МЕРЕЖІ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІХ КОМПЛЕКСІВ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

Антон Фалаштинський — 2025-07-21

У статті обґрунтовано актуальність формування мережі культурно-освітніх комплексів профорієнтації молоді як ключової складової соціальної інфраструктури територіальних громад в умовах децентралізації та трансформаційних процесів у сфері освіти. Визначено, що культурно-освітній комплекс постає як мультифункціональна містобудівна одиниця, здатна інтегрувати формальну освіту, позашкільну підготовку, культурну діяльність і професійне самовизначення у межах єдиного просторово-організованого середовища. Проведено історико-типологічний аналіз еволюції відповідних інституцій - від народних домів і клубів до мережі МНВК, а також їх сучасних трансформацій у формат міжшкільних ресурсних центрів (МРЦ). Проаналізовано сучасні тенденції інтеграції освітніх і культурних функцій у містах і селах, виокремлено критичні диспропорції між потребами профорієнтаційного супроводу шкільної молоді та існуючим станом просторової інфраструктури. Висвітлено основні класифікаційні критерії культурно-освітніх комплексів - функціональну модель, територіальний масштаб обслуговування, ступінь спеціалізації, архітектурно-планувальну структуру. Обґрунтовано типологію таких об’єктів залежно від контексту (міський чи сільський) та виявлено просторові закономірності їх розміщення в межах територіальних громад. Показано, що ефективне функціонування профорієнтаційної мережі вимагає системного планувального підходу, гнучкості архітектурних рішень, адаптації до демографічних параметрів, а також інституційної взаємодії між закладами загальної середньої, позашкільної та професійно-технічної освіти. Запропоновано концепцію культурно-освітнього хабу як перспективної просторової форми, що консолідує профорієнтаційні, освітні, креативні й виробничі ресурси громади. Підкреслено важливість міжгалузевого партнерства, транспортної доступності та нормативного забезпечення процесів формування таких об’єктів у містобудівній практиці.

МЕТОДОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОГО ПРОЄКТУ НА ТЕМУ «ОРДЕРНА КОМПОЗИЦІЯ» В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ПЕРШОКУРСНИКІВ

Сергій Ніканоров — 2025-07-21

У статті докладно представлено методологію виконання курсового проєкту на тему «Ордерна композиція», який розроблено спеціально для студентів першого курсу архітектурних спеціальностей. Робота виконується під керівництвом викладачів кафедри «Основи архітектури та архітектурного проєктування», і має на меті закласти фундаментальні знання з класичної архітектури та принципів композиційного мислення. Курсова робота спрямована на вивчення, аналіз і графічне відтворення ордерних систем за класичними канонами. Зокрема, завдання передбачає виконання креслень ордерів у масах за методикою Віньоли. Крім того, у процесі роботи студенти опановують правила побудови архітектурних обломів, вивчають канонічні пропорції і прийоми компонування, притаманні античним архітектурним пам’яткам. Особливу увагу приділено вираженню плановості та гармонійності композиційних груп, що є основоположними принципами у класичній архітектурі.

У статті також зроблено наголос на організаційних аспектах студентської роботи та розглядається загальний підхід до виконання проєкту — від початкового аналізу архітектурного зразка до завершального етапу презентації. Таким чином, публікація має на меті не лише методично супроводжувати процес створення курсового проєкту, а й сформувати у студентів глибше розуміння ордерної архітектури як важливого етапу професійного становлення архітектора.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕАБІЛІТАЦІЙНО-ОЗДОРОВЧИХ ЦЕНТРІВ В УКРАЇНІ

Тетяна Ладан — 2025-07-21

В статті визначаються особливості, які окреслюють перспективи розвитку реабілітаційно-оздоровчих центрів та комплексів для відновлення здоров’я громадян, зокрема військових. Зазначаються можливості формування нових місць для реабілітації, їх оптимальна комплектація та засоби підвищення комфорту. Звертається увага на чотири типи реабілітаційно-оздоровчих центрів, які формуються у громадському просторі за методом містобудівного формування архітектурно-планувальних рішень. Пропонується розвиток найперспективнішого типу – універсального мобільного реабілітаційно-оздоровчого комплексу.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВИХ РІШЕНЬ ЗАХИСНИХ СПОРУД ЦИВІЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ: ДОСВІД УКРАЇНИ, ФІНЛЯНДІЇ ТА ІЗРАЇЛЮ

Олег Слєпцов — 2025-07-21

У статті проаналізовано найбільш чисельні випадки загибелі та поранення цивільного населення внаслідок ракетних і дронових атак Росії на території України. Особливу увагу приділено характеристикам міського середовища, де траплялися ці події (житлова забудова, громадські споруди, відкриті простори). Виявлено типові просторові сценарії підвищеного ризику — ситуації, за яких відсутність або недоступність захисних споруд спричиняє найбільші втрати. Це дозволяє визначити пріоритетні умови, за яких наявність захисних споруд стає критичною.

З метою напрацювання нової номенклатури захисних споруд здійснено порівняльний аналіз типології, просторово-функціональних характеристик і нормативної бази України (ДБН В.2.2-5:2023), Фінляндії (класи S1, S2, скельні укриття) та Ізраїля (Мамад, Мамак, Мамам, Мамах). Аналіз охоплює розміщення, об’ємно-планувальну структуру, конструктивні вимоги та можливість використання захисних споруд у мирний час.

Порівняння виявило суттєві концептуальні прогалини в українській системі захисних споруд. Результати дослідження можуть слугувати основою для типізації нових форматів безпечних просторів з урахуванням типу забудови, удосконалення чинних норм і розширення класифікації споруд. Запропонований підхід спрямований на посилення ефективності архітектурного планування та реальний захист населення україни в умовах поточних загроз.

МОДУЛЬНІСТЬ ЯК ОСНОВА АРХІТЕКТУРИ SPA-КОМПЛЕКСУ

Наталія Меженна — 2025-07-21

У статті розглянуто концепцію модульності як основи архітектурного проєктування SPA-комплексів. Проаналізовано сутність модуля, його застосування у проєктуванні та будівництві, а також переваги модульного підходу для гнучкості, економічної доцільності та архітектурної виразності. Запропоновано класифікацію модульних структур за планувальними та об’ємно-просторовими рішеннями. Наведено авторські пропозиції щодо застосування модульності у проєкті SPA-комплексу на березі Канівського водосховища в місті Ржищів. Доведено, що модульний принцип сприяє оптимізації простору, забезпечує візуальну гармонію та ефективність експлуатації комплексу.

ВПЛИВ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА НА СУЧАСНИЙ ДИЗАЙН

Ольга Кривенко — 2025-07-21

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню сутності інформаційного середовища, його впливу на трансформацію дизайну та адаптацію дизайнерів до умов Четвертої промислової революції. У дослідженні розглядається формування постіндустріального інформаційного суспільства, де знання та інформація стають стратегічними ресурсами для вирішення завдань у різних сферах життя. Інформаційне середовище визначається як динамічна система, що забезпечує створення, збереження, обробку, передачу та використання інформації. Розглядаються його ключові елементи: технічні засоби, інформаційні ресурси, суб'єкти, процеси, а також соціальні і культурні фактори.

Автори аналізують сучасні характеристики інформаційного середовища, зокрема глобальність, миттєвість, інтерактивність, зростання обсягів даних та розвиток штучного інтелекту. Визначено основні аспекти взаємодії дизайнерів із цим середовищем, такі як мультимодальність, інтерактивність, адаптивність, аналітика даних, співпраця в мультидисциплінарних командах, стійкість та соціальна відповідальність. У статті наголошується на важливості розвитку цифрових компетенцій дизайнерів для ефективної адаптації до змін у технологічному та соціальному контексті.

У дослідженні підкреслюється необхідність врахування нових викликів інформаційного середовища для забезпечення конкурентоспроможності продуктів дизайну. Зокрема, це стосується адаптації до швидких змін технологій і трендів, використання даних для персоналізації дизайну та впровадження принципів соціальної відповідальності й стійкості. Розуміння сутності інформаційного середовища та тенденцій його розвитку дозволяє дизайнерам створювати інноваційні рішення, які відповідають потребам сучасного суспільства.

Таким чином, дослідження спрямоване на формування комплексного розуміння взаємодії дизайнерів із сучасним інформаційним середовищем. Це дозволяє оптимізувати процес розвитку необхідних компетенцій для ефективної професійної діяльності в умовах цифрової трансформації суспільства.

ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ПОСЕЛЕНЬ НА ПРИМОРСЬКИХ ТЕРИТОРІЯХ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я УКРАЇНИ

Serhii Nikanorov — 2025-07-21

У статті розглядаються історичні особливості формування та розвитку типів поселень на прибережних територіях Північного Причорномор’я України з кінця XVIII до початку XX століття. Метою роботи є виявлення типологічних ознак, функціональних моделей і просторової структури поселень, які виникали та розвивалися під впливом природних умов, соціально-економічної ситуації, аграрних і промислових реформ, а також урбаністичних ідеологій того часу. Представлена класифікація населених пунктів за функціональними ознаками: промислові, сільськогосподарські, курортно-дачні; проаналізована організація та швидкий розвиток міст-портів. В основі аналізу лежить порівняння процесів урбанізації в контексті індустріалізації, розвитку транспорту, агропромислового освоєння та становлення курортно-рекреаційної інфраструктури. У кожному з типів розглянуто історичні приклади, що дають змогу простежити особливості планування, функціонального зонування, морфологічного розвитку, інфраструктури та культурної специфіки. Особливу увагу приділено історії виникнення та розвитку таких поселень, як Кам’янське, Маріуполь, Василівка, Фрумушика-Нова, Трикрати, Козацьке, Курісове, а також курортних осередків Одеси, Куяльника, Ласпі тощо. У роботі показана трансформація населених пунктів з дрібних хуторів і слобод у великі міста, промислові центри або курортні зони, під впливом політичних, економічних і соціокультурних факторів. Особлива увага присвячена розвитку маєткового типу забудови, впливу урбаністичних теорій, таких як концепції «міст-садів» на українське містобудування XIX – початку XX століття та формуванню портових міст.

ПІДЗЕМНИЙ ПРОСТІР: СТАН ДОСЛІДЖЕНОСТІ ПИТАННЯ

Олег Губаніщев — 2025-07-21

У статті розглянуто рівень дослідженості питання освоєння підземного простору в умовах сучасної урбанізації та обмеженості поверхневих територій. Проведено загальний аналіз літературних джерел, які висвітлюють технічні, архітектурно-планувальні та соціально-економічні аспекти використання підземних просторів. Увагу приділено досвіду українських і закордонних дослідників, що вивчають питання проєктування підземних споруд, їх екологічної стійкості, безпеки та інтеграції в міське середовище.

Класифіковано джерела інформації за типами. Систематизовано та узагальнено наявні бібліографічні матеріали за тематикою досліджень, виявлено основні напрямки та аспекти долідження з різним рівнем опрацьованості у науковій літературі.

ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ ТЕРИТОРІЙ СІЛЬСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

Анатолій Лепешко — 2025-07-21

У статті наводяться термінологічні поняття за спеціальністю «Архітектура та містобудування», які були визначені під час наукового дослідження за темою «Методи функціонально-планувальної організації виробничих територій сільських населених пунктів». Запропоновані визначення розглядаються в контексті функціонально-планувальної організації територій та відображають сучасні тенденції. При використанні наведених в статті термінів для іншого контексту, варто враховувати його специфічність значень.

Визначення термінологічних понять являються пропозицією доповнення існуючих та їх додаткової інтерпретації для контексту теми дослідження. Необхідність розкриття наведених понять зумовлена недостатнім термінологічним роз’ясненням для якісного висвітлення результатів досліджуваної теми.

Важливо зазначити, що терміни також поширюються не тільки на сільські населені пункти але й за їх межами. Такі поняття можуть сприяти якіснішому підходу до організації територій у сільських населених пунктах та за їх межами.

У статті розкриваються визначення таких понять, як: методи функціонально-планувальної організації виробничих територій сільських населених пунктів; виробничі території сільських населених пунктів; організація території; державо-, місто-, село- будування / проєктування / планування; селопроєктна та планувальна документація; територіальне та просторове проєктування / планування; міське та сільське господарство; функціонально-планувальна організації територій; шкідлива та нешкідлива діяльність; мульти- та моноспектральні зони й мережі; функціонально-планувальна модель; універсальна, спеціальна та комбінована планувальна модель; комунальні території; виробничі території та підприємства; щільність виробничої діяльності; основне та допоміжне виробниче ядро; агро-,
зоо-, енто- та гельмінтовиробництво; агро-, лісо-, зоо- та аквапродукція / промисловість; промислова та виробнича інфраструктура; польове господарство та архіструктура і т.п.

ЕВОЛЮЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ АРХІТЕКТУРИ ПРАВОСЛАВНИХ ХРАМІВ ТА КОМПЛЕКСІВ УКРАЇНИ

Євген Дунаєвський — 2025-07-21

В основі статті проаналізовані та структуровані фундаментальні основи розвитку сучасного проєктування, будівництва та експлуатації православних храмових будівель та комплексів на території України за період її «Незалежності». В даному досліджені авторами розкривається: основні тенденції, фактори розвитку храмової архітектури; запропонована періодизація формування та розвитку православних храмових споруд; виявлені та сформовані основні архітектурно-планувальні, стилістичні, об’ємно-просторові та архітектурно-художні характеристики національного доробку сакрального зодчества за 30 років Вільної України. Вперше наведений та систематизований перелік храмових зодчих України, які задіяні в сучасному проєктуванні й будівництві, із виявленими принципами індивідуального методу проєктування. Розкрите кредо архітекторів-зодчих та авторський стиль.

ФОРМОТВОРЕННЯ ТА МОДЕЛЮВАННЯ СКЛАДНИХ ОБ’ЄМНО-ПРОСТОРОВИХ РІШЕНЬ І ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ТА КОМПОЗИЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ У САКРАЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВІ ПІД ВПЛИВОМ СУЧАСНИХ КОНСТРУКТИВНИХ, BIM ТЕХНОЛОГІЙ ТА БУДІВЕЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І МЕТОДИК ЇХ РО

Сергій Кельба — 2025-07-21

У статті розглянуто особливості сучасного формотворення сакральних споруд, зокрема храмів, мечетей, синагог, ступ та інших об'єктів релігійного призначення, в контексті новітніх будівельних технологій і конструктивних рішень. Актуальність теми зумовлена інтенсивними трансформаційними процесами в архітектурі, які охоплюють не лише функціональні аспекти, але й глибинні символічні, просторові та технологічні шари сакрального будівництва. Особлива увага приділяється впливу інноваційних будівельних матеріалів, композитних систем, високотехнологічних конструкцій та новітніх цифрових інструментів моделювання, що дозволяють переосмислити традиційні архітектурні форми сакральних споруд.

У ході дослідження виявлено, що цифрові технології – такі як параметричне моделювання, BIM-системи, алгоритмічне проектування – стали каталізаторами появи нових типів об’ємно-просторових композицій у сакральній архітектурі. Завдяки ним архітектори отримують можливість створювати форми, які раніше були майже недосяжними з конструктивної точки зору, зберігаючи при цьому глибинний символізм, духовність і зв’язок з релігійною традицією. Проведено порівняльний аналіз традиційних і сучасних типів об’ємно-просторових рішень, виявлено закономірності їх еволюції, окреслено характерні риси формотворення на різних етапах розвитку архітектурної думки.

Особливо акцентовано увагу на проблемах гармонізації інновацій із канонічними вимогами релігійної архітектури, збереження сакральної ієрархії простору, взаємодії сучасних матеріалів з усталеними стилістичними настановами. Стаття аналізує виклики, що постають перед архітекторами у XXI столітті в процесі адаптації сакрального середовища до нових соціальних, технологічних та екологічних реалій. Зокрема, розглянуто потребу у врахуванні сталих підходів до проектування, енергоефективності, інклюзивності простору, використанні відновлюваних ресурсів та гнучких конструкцій.

У результаті здійснено систематизацію основних тенденцій і перспектив розвитку сакральної архітектури в умовах цифрової епохи. Висновки статті можуть бути корисними для архітекторів, проектантів, дослідників теорії архітектури, культурологів і представників релігійних спільнот, які залучені до формування сучасного сакрального простору.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПОНЯТТЯ ІДЕНТИЧНОСТІ У СЕМІОТИЧНОМУ АСПЕКТІ

Кирило Божко — 2025-07-21

Руйнація пам’яток архітектури в результаті бойових дій робить питання збереження ідентичності архітектури українських міст все більш актуальним. Мета статті - виявити семіотичний аспект, що входить до складу поняття «ідентичність» в архітектурі. Об’єктом є артефакти промислової архітектури, що є особливим шаром архітектурної спадщини та культури для таких міст як Харків, Запоріжжя, Одеса, тощо. Дослідження пам’яток промислової архітектури Харкова ХІХ - ХХ ст. дає змогу виявити образи та ідеї історичного періоду, ідентичність конкретного міста, сенси, що відображають ідентичність їх замовників. Аналіз праць світових та вітчизняних авторів виявив доцільність дослідження ідентичності у семіотичному аспекті. Семіотичний підхід та його методи дає можливість розглядати історичний об’єкт як «текст», що має специфічний зміст. Показано, що ідентичність змінюється під впливом політичних, економічних, соціальних і культурних концепцій та отримує вираження у архітектурних формах міста. Опираючись на теоретичні праці харківської теоретичної архітектурної школи стверджується, що ідентичність в архітектурі відображається у семантиці будівлі, яка закладена певними засобами проєктування. Так семантика утворює смислове поле, де містяться змісти та символи, що притаманні спільнотам. Показано, що змісти спільноти можуть виражатися на різних містобудівних рівнях (місто, район, площа, вулиця, будинок). Було визначено, що репрезентація ідентичності в промисловій архітектурі в семантичному аспекті — це діяльність з втілення певних характерних символів та спеціальних знаків замовника зі смислового поля, що відображається за допомогою певних процедур архітектурної діяльності у формі будівлі. Ідентичність замовника (держави, спільноти, організації, фірми, особи) та архітектора (його належність до групи спільноти) є джерелом художнього змісту будівлі та репрезентує його, підкреслює його особливість.

СУЧАСНІ КЛАСТЕРНІ ПІДХОДИ ФОРМОТВОРЕННЯ ДО АРХІТЕКТУРНОГО ПРОЕКТУВАННЯ ЖИТЛА, ТУРИСТИЧНИХ ПРИТУЛКІВ І ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ З УРАХУВАННЯМ ІНТЕР’ЄРНИХ РІШЕНЬ І ПРИНЦИПІВ ОРДЕРНОЇ СИСТЕМИ В ГРАФІЧНОМУ СУПРОВОДІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З УРАХУВАННЯМ ЕНЕРГОЕФЕКТИВ

Андрій Гуртовенко — 2025-07-21

У статті ґрунтовно досліджено особливості застосування кластерного підходу у формотворенні сучасних архітектурних об’єктів, зокрема житлових, туристичних притулків і громадських будівель. В основі дослідження – інтеграція кількох концептуальних і методологічних рівнів: традиційних принципів архітектурного проєктування, зокрема ордерної системи, сучасних підходів до інтер’єрного просторового моделювання та актуальних тенденцій енергоефективного будівництва, зокрема застосування новітніх огороджувальних конструкцій. Виявлено, що кластерний підхід забезпечує ефективне поєднання функціональної гнучкості, естетичної узгодженості та технологічної доцільності у формотворенні складних архітектурних структур.

Особливу увагу зосереджено на синтезі класичних архітектурних принципів, зокрема елементів ордерної системи, з сучасними вимогами до сталого архітектурного середовища. Такий синтез дозволяє досягати не лише естетичної цілісності архітектурних об’єктів, але й забезпечити їхню адаптивність до кліматичних, соціальних та технологічних умов. Розглянуто приклади поєднання ордерних елементів в інтер’єрних і екстер’єрних рішеннях, які формують архітектурну ідентичність і підкреслюють культурно-смислову складову архітектурного середовища.

Також проаналізовано освітній аспект теми — роль графічного супроводу у навчальному проєктуванні як засобу формування просторового мислення, розвитку навичок композиційного моделювання та оперування формою. Графічні методи, такі як аналітичне креслення, цифрове 3D-моделювання та концептуальні схеми, розглядаються як важливі дидактичні інструменти для засвоєння кластерного підходу в архітектурному проєктуванні.

На основі проведеного аналізу окреслено перспективи впровадження кластерного підходу в архітектурну освіту, а також його значення для створення інноваційного, енергоефективного та ідентифікаційно насиченого архітектурного середовища в умовах сталого розвитку.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПРОСТОРУ В БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЖИТЛОВИХ БУДІВЛЯХ: ПРИНЦИПИ ГНУЧКОСТІ ТА АДАПТИВНОСТІ

Богдан Приступлюк — 2025-07-21

У статті досліджено питання ефективності використання простору в багатофункціональних житлових будівлях (БЖБ) крізь призму принципів гнучкості та адаптивності. В умовах стрімкої урбанізації, зростання чисельності населення та обмеженості територіальних ресурсів у великих містах, проблема оптимізації житлового простору набуває особливої актуальності. У зв’язку з цим, сучасні архітектори та проєктувальники активно розробляють нові підходи до створення багатофункціональних житлових будівель, які дозволяють максимально ефективно використовувати наявний простір, забезпечуючи комфортне середовище для життя та задоволення різноманітних потреб мешканців.
Стаття присвячена аналізу ключових принципів, які забезпечують гнучкість та адаптивність житлових приміщень. Висвітлено основні архітектурно-планувальні рішення, що сприяють створенню багатофункціонального середовища, яке може трансформуватися відповідно до змін соціальних, демографічних та економічних умов. Зокрема, розглянуто такі методи, як модульність планувальних структур, застосування мобільних перегородок, використання багатофункціональних меблів, впровадження систем «розумний дім» та інших інноваційних технологій, які дозволяють оперативно змінювати функціональне призначення простору без значних капіталовкладень.

Значна увага приділена аналізу зарубіжного досвіду, зокрема практикам країн Західної Європи – Нідерландів, Німеччини, Швеції, де концепція адаптивного житла впроваджується вже протягом декількох десятиліть. Представлені приклади сучасних житлових комплексів, що демонструють успішне поєднання житлових, офісних, комерційних та громадських функцій у межах однієї будівлі. Важливим аспектом дослідження є також оцінка можливостей адаптації цих підходів до умов українського ринку нерухомості з урахуванням національних будівельних норм, традицій проектування та специфіки попиту.

Встановлено, що інтеграція принципів гнучкості та адаптивності у проектування багатофункціональних житлових будівель сприяє підвищенню їх експлуатаційної ефективності, створенню комфортного середовища, здатного відповідати потребам різних соціальних груп, а також забезпечує довговічність та стійкість житлового фонду в умовах швидких суспільних змін. Отримані результати можуть бути корисними для архітекторів, девелоперів, проектувальників, а також представників органів місцевого самоврядування, які зацікавлені у впровадженні інноваційних підходів до розвитку житлового будівництва.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ, КОМБІНАТОРНА МЕТОДОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ І ФІЗИЧНІ ВПЛИВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ МІСЦЕВОСТІ ДО АРХІТЕКТУРНО-ПРОЄКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ: РЕКОНСТРУКЦІЯ, РЕСТАВРАЦІЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ОБ'ЄКТІВ КУЛЬТУР

Сергій Кельба — 2025-07-21

У статті проведено систематизацію основних методичних підходів до архітектурно-проєктної діяльності, що застосовуються у сфері реконструкції, реставрації та збереження об’єктів культурної спадщини. Здійснено детальний аналіз особливостей правового регулювання проєктної діяльності, що враховує сучасні законодавчі норми, а також історико-культурну цінність об’єктів. Визначено ключові методичні проблеми, які виникають під час розробки проєктів, зокрема ті, що пов’язані із дотриманням нормативно-правових вимог, врахуванням історико-архітектурних характеристик та адаптацією об’єктів до сучасних функціональних потреб.

У статті виокремлено основні групи проблем, з якими стикаються фахівці в процесі проєктування: це правові питання, що регулюють діяльність у сфері охорони культурної спадщини; методичні труднощі, пов’язані із застосуванням нормативів і стандартів; проєктно-організаційні проблеми, що стосуються координації різних учасників проєктного процесу; архітектурно-композиційні виклики, які виникають при поєднанні історичних форм з сучасними архітектурними рішеннями; технологічні складнощі, пов’язані із застосуванням сучасних матеріалів і методів будівництва; соціокультурні аспекти, що відображають потреби суспільства і враховують культурні традиції; економічні фактори, які впливають на доцільність і фінансову спроможність проєктів.

У результаті аналізу запропоновано низку рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності та правової відповідності проєктних рішень у сфері охорони і збереження культурної спадщини. Серед них – удосконалення нормативно-правової бази, впровадження міждисциплінарного підходу у проєктуванні, активна взаємодія між державними установами, громадськими організаціями та професійними архітекторами, а також використання сучасних технологій і методик, що забезпечують якісне відтворення історичних об’єктів із дотриманням їх автентичності та функціональної адаптації.

Запропоновані методичні засади сприятимуть гармонійному поєднанню традиційних цінностей із інноваційними рішеннями в архітектурній практиці, що є важливим кроком для сталого розвитку культурної спадщини.

АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РОМАНТИЗМУ В АРЕАЛІ КУБАНСЬКО-ЧОРНОМОРСЬКОЇ КОЗАЧОЇ ЗАЛІЗНИЦІ

Андрій Сегай — 2025-07-21

У статті розглянуто феномен архітектури українського національного романтизму (УНРАС) широко відомий як Український архітектурний модерн (УАМ) за межами сучасної України, в ареалі Кубансько-Чорноморської козачої залізниці (будівництво 1911–1916 рр.). На основі аналізу історичних джерел та супутникових зображень ідентифіковано понад 65 архітектурних об'єктів (вокзали, житлові будинки, школи, адміністративні споруди), частина з яких раніше не були відомі. Визначено провідну роль архітекторів харківського осередку (С.П. Тимошенко, Є.Н. Сердюка, В.К. Троценко) у формуванні містобудівних комплексів у стилі українського національного романтизму. Встановлено, що частина споруд перебуває у критичному стані, окремі споруди зруйновані. Обґрунтовується необхідність створення цифрових інструментів збереження — архіву, 3D-моделей, інтерактивної карти — та наголошується на важливості популяризації спадщини українського національного романтизму як вагомої та невід’ємної складової архітектури європейського національного романтизму.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ШУМОВОГО ЗАБРУДНЕННЯ ЖИТЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ

Андрій Штендера — 2025-07-21

У статті розглядається важливий аспект формування комфорту архітектурного середовища - акустичне проєктування. В умовах постійного зростання рівня шуму в містах, ущільнення забудови, а також різкого погіршання емоційно-психологічного стану населення дослідження й обмеження шумового забруднення житлових утворень набуває особливої актуальності. Об’єктом дослідження обрано сучасні житлові комплекси. За визначеними критеріями обрано п’ять новобудов у м. Львів. Автори наводять результати власних інструментальних та емпіричних досліджень рівнів шуму. Вимірювання проведені в ЖК у різні дні та часи доби, що дозволило в режимі моніторингу оцінити мінімальні, середні та максимальні показники шумового забруднення, а також порівняти їх з вимогами норм. В результаті проведених досліджень та аналізу їх результатів виявлено: комплекси, в окремих зонах яких значно перевищені допустимі рівні шуму і, водночас, зони зі значеннями, наближеними до акустичного комфорту, що вимагають незначних втручань; а також комплекси, що потребують активного застосування пакетів архітектурних заходів для усунення надвисоких рівнів шумового забруднення. Результати дозволили проаналізувати та узагальнити причини і наслідки виникнення шумового дискомфорту. Вони мають стати підставою розроблення архітектурних і містобудівних прийомів та заходів для покращення акустичного середовища сучасних комплексів, підкреслюють важливість його проєктування в новобудовах та обґрунтовують необхідність досліджень з подальшим проведенням модернізаційних заходів в наявних житлових будівлях і комплексах інших періодів побудови.

АРХІТЕКТУРНА ФОТОГРАММЕТРІЯ, ЯК ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА КОМПЛЕКСНОЇ ПІДГОТОВКИ СУЧАСНИХ ФАХІВЦІВ АРХІТЕКТУРНОГО НАПРЯМКУ

Анжеліка Дунаєвська — 2025-07-21

У статті представлений та проаналізований досвід впровадження нового освітнього компонента «Архітектурна фотограмметрія та комп’ютерне моделювання» для студентів першого рівня «Бакалавр». Дане дослідження наводить приклади теоретичного та практичного використання фотограмметричних методів, 3D-сканування внутрішніх та зовнішніх об’ємів, із використанням інших комп’ютерних технологій, що спрямовані для подальшого розвитку цифровізація культурної спадщини, консерваційних заходів, реставраційно-ремонтних рішень. Розглядаються теоретичні та практичні приклади фотограмметрії із залученням BIM-програм проєктування для подальшого тривимірного відтворення відсканованої моделі будинку, споруди або комплексу.

Стаття розкриває сутність нової освітньої програми, розглядає основні завдання курсу, виконуючі які, студент набуває фотограмметричних навичок та розвинутого розуміння проєктування, відтворення та моделювання складних форм й деталей. Студент, починаючи від сканування простих інтер’єрних предметів, елементів вуличних меблів й малих архітектурних форм, доходить до сканування, з подальшою розробкою креслень, фасадних частин будівель історичної спадщини міст. Стаття демонструє, що такий набір завдань надає студенту більший діапазон спеціалізованого інструментарію, та додаткові можливості розвитку 3D-моделювання й рендерінгу, а також знайомить з історичною спадщиною, що спонукає на подальшу ремонтно-реставраційну діяльності й відбудову країни.

АДАПТИВНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ТОПОЛОГІЧНОЇ ЗВ’ЯЗНОСТІ В АРХІТЕКТУРНИХ СИСТЕМАХ

Валерій Усенко — 2025-07-21

У статті досліджується подальший розвиток концепції топологічної та функціональної зв’язності в архітектурних структурах через призму цифрового моделювання. Основна увага зосереджена на застосуванні алгоритмічних методів, параметричного дизайну та цифрових двійників для аналізу адаптивності простору. Запропоновано новий підхід до моделювання змін топологічних зв’язків у динамічному середовищі, з урахуванням зовнішніх впливів та сценаріїв використання. Результати сприяють розвитку гнучких архітектурних рішень, здатних до самоконфігурації й стійкого функціонування при змінних умовах.

Методологічні засади цифрового аналізу топологічної та функціональної зв’язності архітектурних структур розглянуто з позицій сучасного параметричного моделювання. Особливу увагу приділено формалізації просторових взаємозв’язків у вигляді графів, де вузли представляють просторові одиниці, а ребра — функціональні або навігаційні зв’язки. Обґрунтовано доцільність застосування графових метрик (центральність, кластеризація, щільність, середня довжина шляху) для кількісної оцінки ефективності конфігурацій простору.

Запропоновано новий підхід до аналізу адаптивності архітектурного середовища на основі динамічних цифрових моделей, що інтегрують інформацію про геометрію, сценарії використання та поведінкові патерни користувачів. У роботі продемонстровано, як симуляція змін просторових зв’язків — через додавання, видалення або переконфігурування елементів графа — дозволяє прогнозувати ефекти на навігацію, доступність і комунікаційні властивості середовища.

Інструментальна реалізація виконана з використанням програмних середовищ Grasshopper і Space Syntax Toolkit. Результати дослідження мають прикладне значення для проєктування стійких і гнучких архітектурних рішень, зокрема в контексті житлового, громадського та урбаністичного планування. Представлена модель функціонує не лише як аналітичний засіб, а й як прогностичний інструмент для створення реактивних архітектурних систем нового покоління.

АНАЛІЗ ДОСВІДУ КРАЇН СХІДНОЇ ЄВРОПИ В КОНТЕКСТІ ВИРІШЕННЯ КРИЗИ ОРЕНДНОГО ЖИТЛА В УКРАЇНІ

Максим Гах — 2025-07-21

Дана стаття аналізує досвід низки країн Східної Європи (Польща, Словаччина, країни Балтії, Боснія і Герцеговина) в контексті розвитку та особливостей функціонування ринків орендного та соціального житла та можливостей запозичення ідей для вирішення житлової кризи в Україні.

Розглянуті країни Східної Європи мають як безліч спільних рис (культурних, історичних, економічних), так і деякі унікальні відмінності, що полягають передусім у структурі пропозиції на ринку, а також урядових підходах до регулювання та заохочувальних програмах для орендарів та бізнесу. Загалом у кожній з них спостерігається брак якісного орендного житла, що стимулює зростання цін, особливо у великих містах. Це, у свою чергу, потребує ефективних та довготермінових соціальних програм у формі субсидій для орендарів з одного боку та податкових пільг для забудовників з іншого.

Розглядається потенціал використання префаб та модульних технологій будівництва (особливо у Словаччині) для прискорення та зниження вартості будівництва. Також слід виокремити Боснію і Герцеговину як країну водночас із постсоціалістичним та поствоєнним досвідом відбудови й модернізації.

Аналіз стану ринків перелічених східноєвропейських країн є надзвичайно важливим в контексті вирішення житлової кризи в Україні та напрацювання реальних програм і моделей орендного та соціального житла, що відповідають потребам часу.

АНАЛІЗ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ ОДЕСИ ЩОДО ІНТЕГРАЦІЇ ШВИДКІСНОГО РЕЙКОВОГО ТРАНСПОРТУ

Олександр Овсянкін — 2025-07-21

У статті здійснено комплексний аналіз Генерального плану міста Одеси в контексті інтеграції швидкісного рейкового транспорту як стратегічного напряму модернізації міської транспортної системи. Визначено головні проблеми нинішнього транспортного забезпечення міста, серед яких – перевантаження доріг, застарілий рухомий склад, недостатній рівень безпеки та низька доступність для маломобільних груп населення. Наголошено, що у чинному Генеральному плані відсутня чітка концепція впровадження рейкового транспорту, незважаючи на його високу ефективність, екологічність та здатність забезпечити сталу мобільність.

У роботі представлено порівняльний аналіз різних видів транспорту за параметрами пасажиромісткості, площі та ефективності використання в міських умовах. Встановлено, що сучасні швидкісні трамваї мають значно вищу пропускну здатність порівняно з автомобілями та маршрутними таксі, при цьому займають менше місця на дорожній мережі. Також розглянуто приклади реалізації систем легкорейкового транспорту в європейських країнах (Німеччина, Нідерланди, Франція) та Північній Америці, де рейковий транспорт успішно поєднується з наявною залізничною інфраструктурою.

Зроблено висновок, що Одеса вже має розгалужену трамвайну та залізничну мережу, що створює передумови для розбудови інтегрованої системи легкорейкового транспорту. Запропоновано конкретні стратегічні заходи щодо реконструкції інфраструктури, оновлення рухомого складу, підвищення безпеки та інклюзивності транспорту. Автор звертає увагу на необхідності врахування екологічних та соціальних факторів у процесі транспортного планування та активного залучення громадськості до формування транспортної політики міста.