Архітектурний вісник КНУБА

ДОСВІД ВІДТВОРЕННЯ ПАРКОВОГО СОНЯЧНОГО ГОДИННИКА XVIII СТОРІЧЧЯ

Всеволод Буравченко — 2024-12-22

У статті висвітлюється досвід авторів у відтворенні сонячного годинника у парку при замку в Гартлбері (Велика Британія) в 2023 р. Оригінальний годинник XVIII сторіччя за свою історію зазнав пошкоджень та ерозії, що примусило авторів відтворювати циферблат по теоретичних джерелах, ретельно проаналізувавши геометричний зміст його шкал та історичний контекст. Отриманий досвід може бути корисним при відтворенні історичних та проєктуванні нових сонячних годинників.

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ВІДКРИТИХ ПУБЛІЧНИХ ПРОСТОРІВ МІСТ

Микита Гусєв — 2024-12-22

Розглянуто фактори впливу на формування та розвиток відкритих публічних просторів міст. Детально проаналізовані складові природно-кліматичного фактору, як ключового у формуванні відкритих публічних просторів. Показана важливість врахування даних факторів при організації даних просторів; надані рекомендації для функціонального, фізичного та соціального наповнення відкритих публічних просторів міст; наведені приклади організації даних просторів, що базуються на розглянутих факторах впливу.

ІСТОРІЯ АРХІТЕКТУРИ ВИСОКОГО ЗАМКУ У ЛЬВОВІ

Роман Романів — 2024-12-22

Стаття присвячена комплексному дослідженню історії та архітектурного розвитку Високого замку у Львові, охоплюючи період від його заснування у XIII столітті до занепаду в XVII столітті. У роботі аналізуються різні етапи будівництва, реконструкції та трансформації замку, розглядаються архітектурні стилі, які впливали на його зовнішній вигляд та внутрішню структуру. Особлива увага приділяється опису конструктивних особливостей та архітектурних деталей, а також зміні функціонального призначення замку протягом століть. Використовуючи археологічні дані та історичні джерела, стаття надає цілісний огляд архітектурної еволюції Високого замку, заповнюючи прогалини у знаннях про цю важливу історичну пам'ятку.

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД В БІОКЛІМАТИЧНОМУ МОДЕЛЮВАННІ

Ольга Кривенко — 2024-12-22

У статті розглядається застосування системного підходу при біокліматичному моделюванні об’єктів архітектури та дизайну, що є відповіддю на сучасні екологічні та енергетичні виклики. У вступній частині підкреслюється складність біокліматичного моделювання об’єктів архітектури та дизайну, що передбачає інтеграцію проєктних рішень у природне середовище, адаптуючи їх до кліматичних умов і сприяючи стійкості. У статті розглядаються наукові дослідження, у яких зазначається, що системний підхід дозволяє вивчати взаємодію між елементами об’єктів архітектури та дизайну з урахуванням впливів та змін навколишнього середовища. В основній частині дослідження формуються теоретичні основи і практичні рекомендації для впровадження принципів системного підходу у біокліматичне моделювання. Авторами визначені принципи системного аналізу (взаємопов’язаності елементів, інтегративності, мультидисциплінарності, прогностичності, цілісності, ієрархічності), що складають основу дослідження. Детально розглянуто зазначені принципи системного аналізу щодо їх впровадження стосовно задач біокліматичного моделювання об’єктів архітектури та дизайну. На основі представленого аналізу визначено, що застосування системного підходу стимулює інновації у біокліматичному моделюванні, сприяючи створенню нових підходів і рішень. Стаття завершується висновком щодо перспектив інтеграції системного підходу у біокліматичне моделювання та результатів дослідження, що можуть стати основою для подальшого розвитку стійких проєктних рішень, які враховують актуальні потреби сучасного розвитку архітектури та дизайну.

БАГАТОРІВНЕВІ ПАРКИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ СТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ

Ганна Кисельова — 2024-12-22

Об’єктом дослідження є багаторівневі міські парки. Предмет цього дослідження – загальні принципи та проектні прийоми організації предметно-просторового середовища багаторівневих парків. У статті аналізується та систематизується великий проектний матеріал, присвячений новим світовим тенденціям організації багаторівневих парків. Дається комплексний огляд їх концептуальних різновидів, композиційні особливості. Виявляються проектні прийоми, спрямовані на формування багаторівневості у міському середовищі з використанням ландшафтних та архітектурних методів формоутворення. Проводиться системний аналіз принципів організації багаторівневих парків у єдності екологічного, художньо-естетичного та контекстуального підходів.

У статті виявлено сучасні тенденції організації відкритих багаторівневих парків, дається їх визначення – це окремі фрагменти безтранспортного міського середовища, що є один або кілька ярусів, хоча б один з яких знаходиться вище рівня землі або води, призначені, як правило, для відпочинку та прогулянок. Серед них можуть бути як монофункціональні, так і багатофункціональні простори, але всіх їх поєднують такі якості як рекреаційна функція, доступність та відкритість.

Пропонуються типологічні види: багаторівневі пішохідні зони та додаткові рівні транспортних розв’язок; ярусні сади та парки; надводні рекреаційні простору; міні-двори, інтегровані в багатоповерхову будівлю; зелені дахи різного призначення; багаторівневі ігрові майданчики.

Сформульовано висновок, що архітектурно-містобудівне проектування багаторівневих парків є актуальною тенденцією сучасної проектної культури та допомагає вирішувати різні проектні та соціальні завдання.

АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ В СІЛЬСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ США З ВРАХУВАННЯМ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анатолій Лепешко — 2024-12-22

У статті наводяться результати аналіз ряду нормативно-правових документів які здійснюють законодавче регулювання функціональної організації територій в сільських населених пунктах США. Основна увага звертається на такі документи як зонінгові кодекси з картами зонування, що розробляються на місцевому рівні для регулювання правил використання території у відповідності до встановлених функціональних зон. Також враховані міжнародні будівельні кодекси які носять більше рекомендаційний характер, проте мають значний успіх у використанні різних населених пунктів. Додатковим питанням є розгляд законодавчого регулювання для промислової діяльності з врахуванням нормативних документів захисту довкілля та здоров’я населення. Такий комплекс законодавчого регулювання допомагає передбачати функціональну організацію територій населених пунктів з можливістю передбачення різної діяльності у відповідних зонах.

У статті також детальніше показано законодавче регулювання зонування на прикладі сільських населених пунктів з різною кількістю функціональних зон які допомагають краще зрозуміти можливості функціонально-планувальної організації. Слід зазначити, що не всі сільські населені пункти США передбачають наявність виробничих територій як одну з невід’ємних складових економічного розвитку. Така позиція характерна для сільських населених пунктів з меншою кількістю населення, що в свою чергу відкриває можливості для покращення якості, насамперед, екологічних, а згодом і соціальних умов проживання. Сільські населені пункти з більшою кількістю населення можуть передбачати розташування промислової діяльності яка потребує відповідного законодавчого регулювання яке також розглянуто в даній статті.

Законодавче регулювання зонування територій допомагає краще зрозуміти методику функціональної організації для населених пунктів. Таке регулювання вказує на послідовність визначення функціонального призначення використання територій згідно встановлених норм та правил. Враховуючи те, що кожний населений пункт в США може мати індивідуальне регулювання по використанню територій, слід розуміти, що правила забудови можуть відрізнятися. Якщо в одному населеному пункті можуть бути дозволені одні правила то в іншому вони можуть бути забороненими.

Таким чином, функціональна організація територій у США — це багаторівневий процес, де національні стандарти можуть поєднуються з місцевим законодавчим регулюванням. Такий підхід дозволяє враховувати як загальнонаціональні вимоги, так і специфіку місцевих потреб та умов.

ЗАСАДИ ВІДБУДОВИ ЖИТЛОВИХ УТВОРЕНЬ В СЕРЕДОВИЩІ ІСТОРИЧНИХ МІСТ

Євгенія Демешкант — 2024-12-22

В Україні налічується більше 400 населених місць включених до Списку історичних міст, частина яких зазнала руйнувань та продовжує знищуватись агресором. Структура стародавніх міст характерна осередками успадкованого середовища, поруйнована забудова яких потребує виважених та обґрунтованих підходів до відновлення. Коректне застосування методів вирішення протиріч між історично успадкованим середовищем і необхідністю розвитку міст, і водночас відновлення виразності та індивідуальності забудови є важливим і складним завданням відбудови. Воно має вирішуватися на основі досліджень відповідної території, насиченої різного виду об’єктами культурної спадщини. Культурні надбання кожної країни є невіддільною частиною культурної скарбниці всього людства. Результати. Відбудова історичного середовища передусім потребує виявлення історичного ареалу – території в системі міста, яка характерна успадкованим устроєм. Територія історичного ареалу складається з територій пам’яток, що фрагментами розкидані в окреслених межах, та охоронних зон відповідних пам’яток. В охоронній зоні нова забудова за висотою, розмірами в плані, масштабністю, архітектурними формами підпорядковується пам’яткам та середовищу. Охоронювані цінності – це в т.ч. конфігурація планувальної структури, просторові співвідношення, форма та вигляд забудови, основні функції, набуті в процесі історичного розвитку міста. Запропоновано розглядати вщент зруйновані пам’ятки архітектури, відбудова яких є недоцільною, як меморіальні споруди, що відображатимуть трагічну пам’ять місця та суспільства. Висновки. При відновленні забудови в межах історичних ареалів, маємо функціонально адаптувати її до сучасного життя і водночас забезпечити спадкоємність її розвитку зберігаючи параметри історично успадкованого просторового каркасу.

ВПЛИВ СЕРЕДОВИЩА ТА АРХІТЕКТУРИ НА МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я ЛЮДЕЙ

Микола Пархомчук — 2024-12-22

Архітектура та середовище має глибокий вплив не тільки на естетичний вигляд міських ландшафтів і будівель, але й на наше психічне благополуччя. Планування міст, розташування будівель та організація функціональних зон є ключовими факторами, які визначають наш емоційний стан, рівень стресу та загальну задоволеність життям. Широкі дослідження підтверджують, що фізичне середовище має значний вплив на психічне здоров’я. Оптимальне поєднання природних та урбаністичних елементів, доступ до зелених зон, комфортні і зручні житлові та робочі простори, а також зони для відпочинку і соціальних взаємодій сприяють зменшенню рівня стресу, підвищенню задоволеності життям і покращенню емоційної стабільності. Тому архітектори і містобудівники повинні враховувати ці фактори у своїх проектах, щоб створювати середовища, які не лише задовольняють функціональні потреби, але й сприяють психічному благополуччю.

Нещодавні дослідження підкреслюють вплив міського планування та архітектурного дизайну на психічне здоров’я, особливо акцентуючи важливість зелених зон. Доведено, що парки та природні зони в межах міста позитивно впливають на психологічне благополуччя. Наприклад, дослідження у Великій Британії показали, що люди, які живуть поряд із зеленими зонами, відчувають менший рівень стресу та мають краще загальне здоров’я (White et al., 2013). Аналогічні результати у США пов’язують доступ до природи з підвищенням задоволеності життям та зниженням симптомів депресії (Beyer et al., 2014). Всесвітня організація охорони здоров’я підкреслює, що добре сплановані міста з доступними громадськими просторами сприяють покращенню психічного здоров’я (WHO, 2017). Крім того, дослідження показують, що надмірна густота може призвести до відчуття переповненість та стресу (Evans, 2003), в той час як збалансована густота створює комфортне житлове середовище (Anderson et al., 2016). Наявність різноманітних функціональних зон у житлових районах сприяє підвищенню задоволеності життям та зменшенню стресу (Maas et al., 2006), оскільки близькість до необхідних послуг та зручностей запобігає ізоляції та знижує тривожність (Leyden, 2003).

Робочі місця також відіграють критичну роль у психічному здоров’ї. Офіси з правильною ергономікою, достатнім освітленням і вентиляцією підвищують продуктивність і покращують психічне благополуччя співробітників (Veitch et al., 2007). Крім того, доступні локації з добре розвиненою транспортною інфраструктурою зменшують стрес від поїздок і покращують задоволеність життям (Stutzer & Frey, 2008). Зони відпочинку на робочих місцях, такі як кімнати для релаксації та зелені простори, дозволяють співробітникам відновлюватися під час роботи (Gillen, 2006).

Рекреаційні та розважальні зони, включаючи спортивні комплекси, культурні центри та громадські простори, мають важливе значення для психічного здоров’я. Вони пропонують можливості для фізичної активності, соціальних взаємодій та емоційного розрядження. Фізичні активності допомагають знижувати стрес і покращувати настрій (Penedo & Dahn, 2005), тоді як культурні події стимулюють креативність і загальний настрій (Cuypers et al., 2012). Громадські простори сприяють соціальним зв’язкам і зменшують ізоляцію (Kweon et al., 1998), що веде до підвищення задоволеності життям (Maas et al., 2009). Крім того, ефективна транспортна інфраструктура, включаючи громадський транспорт, велосипедні доріжки та пішохідні зони, сприяє зменшенню стресу і покращенню загального психічного благополуччя (Frumkin, 2002; Saelens et al., 2003).

У висновку, функціональне зонування відіграє значну роль у психічному здоров’ї. Добре сплановані житлові райони з легким доступом до послуг забезпечують безпеку та комфорт, знижуючи стрес і сприяючи кращим соціальним взаємодіям. Належним чином спроектовані робочі простори з гарною ергономікою та освітленням підвищують продуктивність і психічне здоров’я. Рекреаційні зони сприяють фізичній активності та соціальному залученню, в той час як громадські простори зміцнюють соціальні зв’язки і пом’якшують ізоляцію. Адекватна транспортна інфраструктура також сприяє зменшенню стресу і покращенню загального психічного благополуччя. Інтеграція цих аспектів у міське планування є важливою для створення гармонійних і здорових урбаністичних середовищ.

ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ЦЕНТРІВ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я ТА ЇХ ІСТОРИЧНИХ ПРОТОТИПІВ

Микола Пархомчук — 2024-12-22

У статті представлено детальний історичний аналіз еволюції центрів ментального здоров’я та їх історичних прототипів від стародавніх цивілізацій до наших днів. Простежено розвиток охорони ментального здоров’я у різні культурні та історичні періоди, ілюструючи, як підходи до психічних захворювань змінювалися з часом. У Стародавньому Єгипті та Месопотамії психічні розлади часто приписували божественним силам і лікували за допомогою релігійних ритуалів і фізичних засобів. Грецьке та римське суспільства запровадили більш раціональні підходи, з першими теоріями Гіппократа та Галена, які розглядали психічні захворювання як медичний стан, а не божественну кару. У Китаї та Індії такі традиційні практики, як акупунктура, фітотерапія та аюрведичне лікування, заклали основу ранньої допомоги психічному здоров’ю.

Середньовіччя відбулося повернення до релігійних інтерпретацій психічних захворювань із суворим і нелюдським лікуванням, поширеним у європейських установах, таких як Бедлам. Навпаки, ісламський світ пропонував більш прогресивну допомогу через установи, такі як Бімарістан, які використовували гуманні та терапевтичні методи. Епоха Відродження принесла новий інтерес до наукових підходів, коли такі діячі, як Парацельс і такі установи, як лікарня Санто-Спіріто в Римі, просували більш гуманну та систематичну допомогу психічно хворим.

ХІХ століття стало переломним моментом із створенням перших психіатричних лікарень, орієнтованих на гуманне лікування, тоді як ХХ століття стало свідком значних реформ через психоаналіз, психофармакологію та деінституціоналізацію. Сьогодні галузь психічного здоров’я характеризується доглядом у громаді, досягненнями в телемедицині та зосередженістю на правах пацієнтів і наукових дослідженнях. Сучасна епоха наголошує на комплексному підході до психічного здоров’я, інтеграції нових технологій і збереженні прихильності до гуманного та ефективного лікування.

ІНДИКАТОРИ МОДЕРНІЗАЦІЇ БАГАТОКВАРТИРНИХ БУДИНКІВ НА ЗАСАДАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Сергій Деркач — 2024-12-22

Модернізація житлових будинків на засадах сталого розвитку повинна враховувати не лише енергоефективність. Адже завдання сталого розвитку міст – інклюзивність та безпека. Усі цілі сталого розвитку взаємопов’язані. Будівельна галузь відіграє вирішальну роль у досягненні майже всіх цілей. З огляду на те, що старі будинки зазвичай потребують модернізації, проекти мають враховувати інклюзивні планувальні рішення, ремонт застарілих частин та інженерних систем будинку, енергоефективність, а також безпеку та привабливість для підвищення ринкової вартості. Такий підхід розглядається через те, що практично всі програми модернізації пропонують лише енергоефективність. Енергоефективність не охоплює необхідні ремонти будівлі та не вирішує інші завдання сталого розвитку. Житлові будинки та прибудинкова територія є сутністю міст. Без сталої модернізації житлових будинків мета сталого розвитку міст не буде досягнута.

У зв’язку з цим запропоновано концепцію модернізації житлових будинків на засадах сталого розвитку. Визначено індикатори та критерії, які необхідно враховувати при розробці проектів модернізації житлових будинків. Тобто повний ремонт будівлі та прилеглої території, як модернізація та ремонтні роботи з урахуванням інклюзивності та відновлення технічного стану. Архітектурно-планувальні рішення та інженерно-будівельні роботи слід розглядати як єдиний комплекс робіт з повної реконструкції та відновлення для створення комфортних і безпечних умов проживання з метою досягнення цілей сталого розвитку.

ВІТЧИЗНЯНІ ТА ЗАКОРДОННІ ПРАКТИКИ ПРОЕКТУВАННЯ ЦЕНТРІВ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я

Микола Пархомчук — 2024-12-22

Розробка центрів психічного здоров’я надзвичайно важлива для забезпечення ефективного лікування та підтримки осіб з психічними розладами. Ці медичні заклади вимагають спеціалізованого підходу в архітектурному проектуванні, який враховує як функціональні, так і психологічні аспекти середовища. У цій статті досліджуються сучасні підходи до архітектурного проектування таких центрів, зосереджуючись, зокрема, на біофільному дизайні та проектуванні, заснованому на доказах (EBD), які набувають популярності в усьому світі завдяки своїй здатності покращувати психічне здоров’я пацієнтів. Біофільний дизайн передбачає використання природного освітлення, зелених насаджень, водних елементів і природних матеріалів для створення середовища, яке зменшує стрес і сприяє емоційному благополуччю. Проектування, засноване на фактичних даних, спирається на наукові дослідження впливу архітектурного середовища на здоров’я та поведінку, що дозволяє створювати простори, які більш ефективно підтримують процеси лікування та реабілітації.

У статті також аналізується успішний міжнародний досвід проектування центрів психічного здоров’я, наприклад «The New Parkland Hospital» у Далласі та «The Treehouse» у Лондоні. Ці проекти демонструють, як інноваційні архітектурні рішення, такі як використання природного освітлення, створення зеленої інфраструктури та інтеграція терапевтичних просторів, можуть суттєво вплинути на психічний та емоційний стан пацієнтів та ефективність медичних послуг. В Україні, незважаючи на зростаючу потребу в таких установах, існує багато проблем, зокрема обмежене фінансування та недостатня увага до інноваційних підходів до проектування. Проте вітчизняний досвід свідчить і про певні успіхи в адаптації сучасних підходів до українського контексту, що заслуговує окремої уваги.

Мета роботи – сформулювати практичні рекомендації щодо вдосконалення архітектурних рішень проектів центрів психічного здоров’я, які можуть бути застосовані як в Україні, так і за кордоном. Рекомендації базуються як на міжнародній практиці, так і на місцевих умовах, що дозволяє розробити ефективні стратегії для створення терапевтичного та підтримуючого середовища. Стаття призначена для архітекторів, медичних працівників, психологів та всіх, хто цікавиться розробкою інноваційних рішень для покращення якості життя людей із психічними розладами.

ІННОВАЦІЙНІ ЗАСОБИ ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ РІЗНОМАНІТНОСТІ ТА СПАДКОЄМНОСТІ В АРХІТЕКТУРІ

Віталій Нестеренко — 2024-12-22

Автор виокремив сучасні інноваційні засоби збереження культурної різноманітності та спадкоємності в архітектурі, подав експериментальне дослідження практичного використання інноваційних засобів збереження культурної різноманітності та спадкоємності, а також узагальнено ефективність використання цих засобів.

Архітектурний простір є штучною естетичною категорією, створеним людиною внутрішім або зовнішнім середовищем, організованим за допомогою певних засобів архітектури і дизайну. Архітектурний простір займає чільне місце в структурі міст, він виконує рекреаційні, культурні й просвітницькі функції, будучи багатофункціональним ядром в суспільному житті людей. Архітектурний простір в якості структурного елемента вимагає постійного перетворення та адаптації до вимог сучасності. Водночас архітектурний простір слугує інтелектуальним інноваційним поліфункціональним середовищем, стимулятором та генератором створення нових концепцій, технологій та ідей, а також їх подальшої реалізації. В умовах виникнення великої кількості інноваційних технологій та динамічних змін у сучасному суспільстві архітектура також потребує пошуку нових наукових підходів до формування архітектурного простору. Архітектурний простір за допомогою структурних елементів та просторових форм відображає соціальні процеси, що відбуваються в певний історичний період розвитку суспільства. У свою чергу, концепція формування архітектурного простору має відображати соціокультурну, історичну і духовну спадщину, а також стати транслятором цінностей.

КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ПРОЄКТУВАННЯ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ: ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК З ПРИВАТНОЮ ФІРМОЮ ТА ІНТЕР’ЄРИ ДО НИХ

Валерій Богданов — 2024-12-22

У статті представлений та проаналізований досвід комплексного завдання на курсові проєкти 2 курсу. Класичне завдання на проєктування садибного будинку доповнено додатковою функцією – приватною фірмою. Таке ускладнення є позитивним, це запобігає використанню готових рішень. Також, для більшої різноманітності робіт та зацікавленості процесом авторського проєктування, студент сам обирає тематику приватного бізнесу, яким займаються мешканці його будинку. Як показав досвід, теми є різноманітними та цікавими. Вони відображаються у об’ємно-планувальному рішенні, в авторських деталях.

Наступною роботою є проєкт інтер’єру. Вже на момент розробки ескізного проєкту будинку студенти знають, що вони будуть розробляти інтер’єр одного з приміщень саме цього будинку. І це також впливає на загальний образ, навіть, дехто може ніби вибудувати архітектурне рішення «зсередини», від задуманого образу, стилю, тематики інтер’єру. Різноманітність проєктних рішень обумовлена й тим, що задана кількість членів сім’ї, але вік та стать дітей студенти обирають самі. Проблеми сьогодення також мають вплив на обрані теми.

Наведено приклади робіт за авторським вибором. Доводиться, що така подача завдання найближча до реальної роботи архітектора, імітує реальний процес роботи з замовником. Це дозволяє вже у процесі навчання занурити студента у «рольову гру», викликає більший інтерес до навчання та зацікавленість у результаті.

ОЗНАКУВАННЯ, ЯК МЕТОД ПРЕДСТАВЛЕННЯ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНО-МІСТОБУДІВНОЇ СПАДЩИНИ В СЕРЕДОВИЩІ

Володимир Гайдар — 2024-12-22

У статті досліджено проблему представлення та збереження унікального історико-архітектурного середовища, цінної історичної забудови, що знаходиться під загрозою знищення, або на даний час втрачена частково чи повністю, за допомогою комплексного середовищного ознакування пам’яток архітектури та містобудування і цінної історичної забудови. Запропоновані елементи ознакування можуть доповнювати історичне середовище та формувати у місцевих мешканців та гостей міста уявлення про його історію, традиції, унікальні риси. У дослідженні подано головні типи елементів ознакування. За допомогою створення інформаційних елементів ознакування для пам’яткових об’єктів в інфраструктурі сучасного міста можливо підвищити рівень інформування, просвітництва громадськості та згодом виховання шанобливого ставлення міської громади до пам’яток історії, культури та архітектури.

ЕВОЛЮЦІЯ БАННИХ КОМПЛЕКСІВ: СИНТЕЗ СТАРОДАВНІХ ТРАДИЦІЙ ТА ІННОВАЦІЙ

Олександр Житник — 2024-12-22

Стаття присвячена аналізу еволюції лазень і саун, відслідковуючи їхній шлях від давніх традицій до сучасних технологічних рішень. Підкреслюється важливість збереження традицій у сучасному світі, розглядається їх еволюція, проєкція стародавніх традицій у сучасному прочитанні. Автор досліджує, як змінювалися конструкції, матеріали, ритуали та функції лазень з часом. На основі історичних джерел та порівняльного аналізу сучасних спа-центрів, автор робить висновок про важливість збереження традиційних елементів у сучасному дизайні лазень. У статті показано, як сучасні технології збагачують та роблять значно комфортнішими традиційні практики. Стаття має як наукову, так і практичну цінність, оскільки пропонує нове бачення розвитку банної культури.

ФАКТОРИ ТА ПРИНЦИПИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ АТОМНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ

Юлія Бурлака — 2024-12-22

У статті досліджено фактори та принципи, що впливають на формування промислового середовища та функціонально-планувальної організації атомних електростанцій (далі – АЕС). Основна увага приділяється технічним, екологічним, соціальним та безпековим аспектам. Розглядаються принципи зонування об'єктів, мінімізації ризиків аварій та оптимізації робочих процесів. Окремо аналізуються загальні особливості вибору промислового майданчика для ефективного формування промислового середовища АЕС та раціонального використання території. Стаття спрямована на визначення найкращих практик у плануванні для забезпечення надійності та безпеки ядерних об'єктів енергетичної промисловості.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАКЛАДІВ ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ПОРУШЕННЯМ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

Яніна Родик — 2024-12-22

В дослідженні розкрита актуальність формування системи реабілітаційних закладів в Україні. Через військову агресію Росії проблема реабілітації людей з інвалідністю стоїть особливо гостро і є пріоритетним напрямом соціальної політики держави. Стаття присвячена особливостям проектування реабілітаційних закладів для людей з порушеннями опорно-рухового апарату. Представлена система наукових рекомендацій та практичних дій щодо проектування центрів комплексної реабілітації. Визначено пріоритетні напрями формування архітектурного середовища реабілітаційних установ, розроблено архітектурні прийоми та засоби для організації комфортного середовища життєдіяльності людей з порушеннями опорно-рухового апарату.