Архітектурний вісник КНУБА

ІНТЕГРАЦІЯ ТРАДИЦІЙ ТА ІННОВАЦІЙ В АРХІТЕКТУРНІЙ ОСВІТІ: ДОСВІД КАФЕДРИ ОСНОВ АРХІТЕКТУРИ ТА АРХІТЕКТУРНОГО ПРОЄКТУВАННЯ КНУБА

2025-12-29T21:08:31+02:00

У статті висвітлено особливості інтеграції класичних та сучасних підходів у навчальному процесі на кафедрі Основ архітектури та архітектурного проєктування. Описано методологію навчання, що поєднує традиційні техніки (креслення ордерів, відмивка, макетування) з актуальними архітектурними тенденціями та авторськими рішеннями. Особливу увагу приділено поверненню до етапу "чорнового" або "ескізного" макетування як ключового пошукового інструменту. Розглянуто проєктну діяльність студентів другого курсу, зокрема розробку малих архітектурних форм (МАФ) у громадських просторах з розширеними та ускладненими завданнями, що стимулює творчість та конкуренцію. Підкреслено важливість практичного досвіду через екскурсії та інтеграцію навчального процесу з реальними проєктними етапами. Представлено найкращі студентські роботи, присвячені створенню громадських просторів, з акцентом на екологічні та національні мотиви, що є актуальним для сучасної України.

МЕТОДОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ ОБМІРНОЇ ПРАКТИКИ СТУДЕНТАМИ ПЕРШОГО КУРСУ

2025-12-29T21:33:26+02:00

У статті розглядаються особливості та цьогорічні нововведення проведення учбової практики (обмірна, проектна) на кафедрі Основ архітектури та архітектурного проєктування КНУБА. У статті викладено ретроспективу проведення практики в різні роки. Описано організацію процесу, методичну послідовність роботи. Особливу увагу приділено впровадженню в процес практики. варіативності презентації графічних робіт студентів архітекторів. Сучасна архітектурна практика вимагає від фахівців не лише володіння традиційними методами креслення, а й уміння застосовувати різні форми візуалізації — від ручної графіки до цифрового моделювання.

Постановка проблеми: необхідність удосконалення та апробації методики проведення обмірної практики для студентів першого курсу за допомогою опанування різних технік подачі, глибокого вивчення видатних пам'яток вітчизняної архітектури, вмінню прилюдно захищати проект. У процесі учбової практики студенти отримують можливість обирати найбільш доцільні засоби представлення результатів своєї роботи. Такий підхід сприяє розвитку індивідуального творчого мислення, формує почуття композиції, кольору, масштабу й просторового сприйняття. Варіативність у поданні матеріалу дозволяє глибше розкрити концепцію проєкту, виявити авторський стиль і підвищити рівень естетичної культури студентів.

ЛАНДШАФТНО-ПРОСТОРОВИЙ АНАЛІЗ СПІВВІДНОШЕННЯ «КУЧМАНСЬКИЙ ШЛЯХ - ПОСЕЛЕННЯ - РІЧКОВА МЕРЕЖА» НА ТЕРИТОРІЇ БАРСЬКОЇ ЗЕМЛІ ПОДІЛЛЯ У XV - XVI СТОЛІТТЯХ

2025-12-29T21:52:20+02:00

У статті висвітлюється питання просторового розвитку території Барського староства у XV-XVI ст. Показано етапність розвитку Ровського повіту: від формування через руйнацію (взяття Рову 1452 р.) до відродження у складі Барського староства (1537–1552 рр.). Проводиться ландшафтно-просторовий аналіз стану території під впливом місторуйнівного чинника – Кучманського шляху. Досліджено вплив господарської діяльності Бони Сфорца, який зумовив зміну військово-містобудівної парадигми: відмова від відновлення замку на схилах і заснування Бару у заплаві Рову за Магдебурзьким правом супроводжувалися інженерними втручаннями (корекція русла, рів і став, фортифікації), а на підступі з боку шляху сформовано поселення з охоронною функцією. Розглянуто застосування ландшафтно-просторового підходу до реконструкції факторів ризику та механізмів урбанізації природного середовища у середньовічному Поділлі, що уточнює роль природного каркаса у генезі міської мережі регіону.

МІСТА-САДИ ТА ПЕРЕДМІСТЯ-САДИ: ІСТОРІЯ, ПРИНЦИПИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ МІСТОБУДІВНОГО РОЗВИТКУ

2025-12-29T22:05:20+02:00

Сучасні процеси урбанізації посилюють протиріччя між необхідністю розвитку міст і потребою людини в контакті з природним середовищем. У цьому зв’язку актуальним стає звернення до концепції міста-саду, запропонованої Ебенезером Говардом наприкінці ХІХ століття [1], яка розглядається як одна з ключових ідей в історії містобудування. Метою статті є аналіз історичних передумов і принципів моделі міста-саду, а також оцінка перспектив застосування цих ідей у сучасних умовах сталого розвитку. Методологічна основа дослідження включає історико-аналітичний та компаративний методи, а також аналіз історичних (Лечворт, Велвін) і сучасних прикладів інноваційного озеленення (Bosco Verticale, One Central Park, Наньянзький технологічний університет, High Line Park) [6; 8].У результаті дослідження показано, що основні принципи міст-садів — функціональне зонування, обмежене зростання, самодостатність та інтеграція зеленої інфраструктури — залишаються затребуваними. Сучасні практики біофільного проєктування та зеленої архітектури (вертикальні сади, озеленені дахи, парки-реконверсії) розширюють і трансформують ідеї Говарда, зберігаючи їх значущість для ХХІ століття [7; 9]. Зроблено висновок, що концепція міста-саду може розглядатися як основа стратегій сталого містобудівного розвитку та формування здорового міського середовища майбутнього.

ВІД «ОБ’ЄКТІВ» ДО «ПРОЦЕСІВ»: ТРАНСФОРМАЦІЯ МИСЛЕННЯ ПРО АРХІТЕКТУРНУ СПАДЩИНУ В ДОБУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

2025-12-29T22:13:29+02:00

Стаття присвячена аналізу трансформацій мислення про архітектурну спадщину в європейській та українській традиціях від XIX ст. до сьогодення. Постановка проблеми зумовлена тривалим домінуванням «об’єктного» підходу, який зводив спадщину до матеріального артефакту й фіксованої форми, що підлягає відновленню у «правильному вигляді». Така логіка, закріплена Венеційською хартією 1964 року, виявила свої обмеження, і поступово була витіснена ціннісними, процесуальними й інтегративними підходами. У роботі використано міждисциплінарний аналіз: поєднано вивчення доктринальних документів (від Афінської та Венеційської хартій до сучасних декларацій ЮНЕСКО та ICOMOS), класичних праць реставраторів та сучасних українських досліджень. Матеріал структуровано за шістьма етапами – від романтизму до сучасності, що дозволяє простежити поступову зміну систем координат: від орієнтації на форму й матерію, через значущість у контексті та процеси зміни, – до інтегративного мислення, у якому спадщина стає ресурсом узгодження майбутнього. В українському дискурсі простежується подвійність: гуманітарні науки дедалі активніше трактують спадщину як процес і простір смислоутворення, тоді як реставраційна практика здебільшого зберігає об’єктну логіку, зосереджену на відновленні форми. Запропонована концептуальна схема дозволяє не лише окреслити історичні зрушення, а й підкреслити потребу інтеграції процесного та інтегративного бачення у сферу архітектурно-реставраційної діяльності. Наукова новизна полягає у виокремленні чотирьох режимів мислення про спадщину – об’єктного, ціннісного, процесуального та інтегративного, що створює підґрунтя для подальшої переорієнтації реставраційної практики від фіксації «правильного вигляду» до розуміння спадщини як динамічного процесу, чинника ідентичності та механізму сталого розвитку.

СУБ’ЄКТНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД У ПРОЄКТУВАННІ КОМФОРТНОГО АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ОСНОВІ МОДЕЛІ BIG FIVE

2025-12-29T22:20:10+02:00

Стаття присвячена розробленню суб’єктно-орієнтованого підходу до проєктування комфортного архітектурного середовища на основі психологічних характеристик користувачів, визначених за моделлю Big Five. У роботі обґрунтовано доцільність інтеграції особистісних рис у процес прийняття архітектурних рішень для підвищення якості життя, емоційного благополуччя та гармонійної взаємодії людини з простором.

Методологія дослідження поєднує аналіз наукових джерел, логіко-семантичне зіставлення та опитування респондентів (студентів архітектурного факультету), які оцінювали значущість чотирьох типів комфорту (фізичного, психологічного, соціального, емоційного) у контексті підрис Big Five. Результати анкетування пройшли статистичну обробку й нормалізацію, що дало змогу сформувати матрицю вагової відповідності між особистісними характеристиками та типами комфорту.

На основі отриманих даних запропоновано схему прийняття рішень, яка описує алгоритм трансформації психологічного профілю користувача у проєктні принципи та конкретні архітектурно-дизайнерські рішення. Завершальним етапом розроблено аналітичну матрицю, що співвідносить підриси особистості, типи комфорту, принципи проєктування та приклади архітектурних рішень.

Запропонований інструментарій дає змогу перейти від абстрактних психологічних характеристик до вимірюваних просторових параметрів, що можуть бути використані у середовищах BIM, BEM та параметричного моделювання (Grasshopper). Це відкриває перспективи створення інтелектуальних систем підтримки проєктних рішень, здатних адаптувати архітектурне середовище до індивідуальних потреб користувачів.

Результати дослідження підтверджують, що суб’єктно-орієнтований підхід на основі моделі Big Five забезпечує більш персоналізоване, адаптивне та емоційно сприятливе архітектурне середовище, де технічні, естетичні та психологічні параметри формують єдину системну модель проєктування.

ЕВОЛЮЦІЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИХ РІШЕНЬ У ФОРМУВАННІ БІОКЛІМАТИЧНОЇ АРХІТЕКТУРИ

2025-12-29T22:29:27+02:00

Сучасні виклики енергоефективного та екологічного будівництва актуалізують потребу переосмислення традиційних підходів до архітектурного проєктування через призму еволюційного розвитку енергоефективних технологій. Дана стаття досліджує закономірності трансформації енергозберігаючих рішень від традиційних народних практик до науково обґрунтованої біокліматичної архітектури.

Метою роботи є виявлення еволюційних взаємозв'язків між традиційними та сучасними енергоефективними підходами, систематизація принципів їх інтеграції для підвищення стійкості міських поселень. Дослідження базується на аналізі наукових праць 2013-2025 років та історичних прикладів традиційної архітектури різних кліматичних зон: арктичні житла (іглу), пустельні поселення мозабітів, традиційні рішення в архітектурі Північного та Південного Китаю, перські геотермальні системи, італійські пасивні охолоджувальні технології XVI століття. Використано методи порівняльного аналізу, типологічної класифікації, кількісної оцінки теплотехнічних характеристик та моделювання енергетичних характеристик будівель.

Проведений аналіз засвідчує високу ефективність ключових принципів народної архітектури: термічна інерція забезпечує 20-30% економії енергії з потенціалом підвищення до 35-45% при інтеграції з фазозмінними матеріалами; пасивне охолодження демонструє 25-40% ефективності з можливістю збільшення до 40-60% через геотермальні системи; адаптація до клімату підвищує стійкість на 15-25% з потенціалом розширення до 30-50% завдяки розумним адаптивним системам.

Наукова новизна полягає у встановленні еволюційних закономірностей розвитку енергоефективних архітектурних рішень через чотири етапи: емпіричний досвід → наукове обґрунтування → технологічна інтеграція → розумні системи. Практичне значення визначається розробкою концептуальної основи для трансформації традиційних енергозберігаючих механізмів у сучасні архітектурно-конструктивні рішення, здатні забезпечити зниження енергоспоживання.

ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ АРТОБ’ЄКТІВ У СУЧАСНОМУ МІСТІ

2025-12-29T22:41:04+02:00

У статті розглядається практика формування артоб’єктів у сучасному місті, аналізуються групи артоб’єктів та їх роль у трансформації міського середовища. Визначено особливості організації, взаємодії та впливу різних груп артоб’єктів на формування динамічних соціальних, культурних та інформаційних зв’язків у міському середовищі, що сприяє активізації простору, розвитку інфраструктури та формуванню художнього образу середовища. Описано міжнародний і український досвід інтеграції мистецтва, архітектури та технологій, що сприяє активізації простору, розвитку інфраструктури та підвищенню якості життя містян.

ЕКОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ЯК ОСНОВНА ТЕНДЕНЦІЯ ПРИ ФОРМУВАННІ СУЧАСНИХ СТИЛІВ ІНТЕР’ЄРУ

2025-12-30T22:53:18+02:00

У статті досліджено екологічний аспект як провідний чинник формування сучасних стилів інтер’єру. Проаналізовано історичні передумови виникнення екологічної проблематики в архітектурі ХХ століття, визначено основні принципи екодизайну та біофільного дизайну, їхню взаємодію та вплив на розвиток інтер’єрних стилів ХХ–ХХІ століть. Розкрито відмінності між поняттями «екодизайн» та «біофільний дизайн» і обґрунтовано причини їхньої інтеграції в сучасному екоінтер’єрі. Виявлено ряд сучасних стилів, які сформувалися на базі екологічних і біофільних принципів. Показано, що сучасні екостилі поєднують матеріальну сталість, мінімалізм, природні форми, сенсорний комфорт та психологічну орієнтованість на гармонію з природою. Доведено, що екологічний підхід сьогодні є не лише естетичним, а й соціально значущим фактором формування життєвого середовища, який визначає культурні та етичні орієнтири проєктної діяльності.

РОНДО-КРИШТАЛЕВИЙ, або ДО ПИТАННЯ ПРО ТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО СТИЛЮ

2025-12-30T23:05:10+02:00

У статті запропоновано певною мірою нове узагальнене бачення чеської архітектурної традиції в цілому, протягом більш ніж тисячолітнього її розвитку, із намаганням сформулювати ознаки довготривалого національного стилю. Таке бачення, з точки зору автора, є можливим лише з позиції «зовнішнього спостерігача», достатньо кваліфікованого в архітектурній галузі і не занадто зануреного у подробиці добре вивчених та досліджених окремих стилістичних періодів Богемії-Чехії. Характерні риси національної архітектури спостерігаються у проявах антиномічної боротьби північних «вертикальних» та південних «горизонтальних» впливів на тлі загальноєвропейських та суто чеських подій, їх культурного спрямування і, відповідно, стилістичних ознак. Таким чином зміст довгого або сталого чеського стилю визначено як «рондо-кришталевий», як такий, що коливається між цими двома полюсами в залежності від характерних ознак епохи — релігійних, династичних, національно-визвольних, мистецьких, політичних тощо. В умовах російсько-української війни особливо гостро постає проблема національної самоідентифікації в усіх галузях культури, в тому числі в архітектурі, тому приклад розвинутого, «добре темперованого» і дослідженого національного архітектурного стилю спорідненої країни ввижається неабияк корисним.

АСПЕКТ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ АРХІТЕКТУРНОГО МАСШТАБУ, ЯК КАТЕГОРІЯ ВИРАЗНОСТІ В ТВОРЧОСТІ АРХІТЕКТОРІВ – ДЕКОНСТРУКТИВІСТІВ СУЧАСНОСТІ

2025-12-30T23:18:07+02:00

У статті розглянуто явище невизначеності архітектурного масштабу як одну з ключових категорій художньої виразності в сучасній архітектурі, зокрема у творчості представників деконструктивізму — Френка Гері, Даніеля Лібескінда та Захи Хадід. Проаналізовано взаємозв’язок між масштабністю, співмірністю людини та архітектурною формою, а також чинники, що призводять до втрати читабельності масштабу: відсутність звичного членування, згладжена або дзеркальна поверхня, нівелювання архітектурних деталей і контекстуальних орієнтирів. Окрема увага приділена прийому «сором’язливий слон», який дозволяє маскувати розміри споруди шляхом її візуального «розчинення» у середовищі. На основі компаративного аналізу творчості трьох архітекторів визначено особливості їхніх підходів до геометрії, масштабності, будівельних матеріалів, конструктивної логіки та контекстуальних взаємодій. Зроблено висновок, що невизначеність архітектурного масштабу є не лише техніко-композиційним прийомом, а й важливим засобом формування емоційного та семантичного впливу архітектурного простору.

СУЧАСНЕ ВИКОРИСТАННЯ КУЛЬТУРНОГО ЛАНДШАФТУ В СТРУКТУРІ ІСТОРИЧНОГО АРЕАЛУ МІСТА

2025-12-30T23:43:23+02:00

Міста зі Списку історичних населених місць України мусять мати пріоритетність при післявоєнній відбудові, адже архітектура є носієм національної ідентичності, яка навмисно знищувалася агресором. Особлива увага має приділятися питанням відновлення різноманітності архітектурних образів історичних міст та сучасного використання їхніх неповторних культурних ландшафтів, які визначаючи вертикальну композицію, відіграють важливу роль у формуванні просторового каркасу міста. Характерні особливості ландшафту, які є основою формування та розвитку населених місць, мають культурну значимість, створюючи неповторну ідентичність поселення, уособлюючи історичну пам’ять. Тому сьогодні сутність комплексного підходу до відновлення історичного середовища передбачає зосередження також на дослідженні ландшафтних об’єктах культурної спадщини. Результати. Для збереження характерних властивостей міського ландшафту, композиційно-видових особливостей і панорамних характеристик історичної частини міста встановлюють зону охоронюваного ландшафту. Ці території можуть бути пристосовані для рекреації та відпочинку мешканців, за умови елементарного пристосування їх для сучасних функцій, яке не порушуватиме ландшафт. Визначення цінності ідентичності регіону є підставою для варіативного використання природно-ландшафтного середовища. Природні вододіли, що зумовлюють розвиток певної місцевості, надають неповторної своєрідності старовинним міста. Висновки. Проведення фестивалів і масових святкувань, під час яких мешканці збираються разом, може стати сучасним наповненням таких осередків. Простота вирішення цієї функції дозволить досягнути гармонії природно-ландшафтного середовища та архітектурних форм, які ніби виростатимуть із нього.

ДИЗАЙН ІНКЛЮЗИВНИХ СЕРЕДОВИЩ ЯК ОСНОВА ДЛЯ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗЕЛЕНИХ ЗОН ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ

2025-12-30T23:52:33+02:00

Актуальність дослідження зумовлена потребою формування інклюзивних міських просторів, що забезпечують доступність до зелених зон для всіх груп населення, незалежно від їх фізичних, соціальних чи вікових особливостей. Відповідно, в умовах глобальних урбанізаційних процесів та зміни соціально-культурних пріоритетів постає необхідність переосмислення принципів просторової організації зелених насаджень загального користування з урахуванням чинників інклюзії та сталого розвитку. Мета. Мета статті полягає у визначенні факторів, що впливають на формування принципів та прийомів просторової трансформації зелених зон загального користування, з акцентом на інклюзивний підхід до їх проєктування та використання. Методи. Методологічну основу дослідження становлять системний та міждисциплінарний підходи, методи структурно-функціонального аналізу, порівняльний аналіз міжнародних і вітчизняних практик інклюзивного дизайну, а також методи візуалізації (таблиці, схеми), що дозволили інтегрувати теоретичні напрацювання з практичними інструментами трансформації міських зелених зон. Результати. Аналіз отриманих результатів показав, що ключовими факторами, які визначають принципи інклюзивного проєктування, є соціально-демографічні характеристики населення, екологічні вимоги, просторово-функціональні параметри міського середовища та нормативно-правові стандарти (ДБН В.2.2-40:2018). Інтеграція зазначених факторів забезпечує створення гармонійних, безбар’єрних та адаптивних зелених зон, здатних задовольнити потреби різних груп користувачів. У статті запропоновано концептуальну модель інклюзивного підходу в трансформації зелених зон загального користування, а також алгоритм інклюзивної трансформації цих зон. Висновки. Проведене дослідження підтвердило доцільність інклюзивного підходу як стратегічного напряму розвитку міських територій. Отримані результати дали змогу виокремити систему ключових факторів, що визначають інклюзивність міського середовища, сформувати модель просторової організації зелених зон з урахуванням соціальних потреб, а також розробити алгоритм інклюзивної трансформації міських паркових зон, який спрямований на підвищення їх доступності та функціональної ефективності. Відповідно, запропоновані підходи та алгоритми можуть бути використані органами місцевого самоврядування, урбаністами та архітекторами під час планування нових і реконструкції наявних зелених зон.

ПЕРСПЕКТИВНА АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ КАМПУСІВ В УКРАЇНІ, ШЛЯХИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ, РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА МОДЕРНІЗАЦІЇ

2025-12-31T00:01:09+02:00

В статті висвітлені ключові недоліки містобудівної організації архітектури університетів, наголошено на необхідності проведення реконструкції та модернізації наявних в Україні університетських комплексів. Визначено невідповідність архітектурного середовища університетів сучасним вимогам формування освітнього простору. Визначені перспективні принципи та напрямки організації ефективної архітектурно-планувальної організації університетських кампусів для нового будівництва, реконструкції та модернізації існуючих університетських комплексів з врахуванням вимог сталого розвитку.

РОЛЬ ЗАЛІЗНИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В УРБАНІСТИЧНІЙ ТРАНСФОРМАЦІЇ ДЕПРЕСИВНИХ РАЙОНІВ ОДЕСИ: ІСТОРІЯ, СУЧАСНІСТЬ, ПЕРСПЕКТИВИ

2025-12-31T00:08:18+02:00

Стаття присвячена аналізу ролі залізничної інфраструктури у формуванні та трансформації депресивних районів міста Одеси. У роботі розглянуто історичні етапи розвитку залізничної мережі, її вплив на просторову структуру міста, а також сучасні проблеми, пов’язані з деградацією промислових зон, транспортною та соціальною ізоляцією. Особлива увага приділена таким районам, як Пересип, Молдаванка Середньофонтанська (Сахалинчик), що сформувалися під впливом залізничних вузлів і сьогодні характеризуються низьким рівнем благоустрою, екологічними проблемами та соціально-економічним спадом. У статті представлені можливі шляхи реорганізації та ревіталізації таких територій через модернізацію залізничної інфраструктури, перепрофілювання невикористовуваних об'єктів та інтеграцію залізничних вузлів з міським транспортом. Окремо розглядається перспектива перенесення вокзалу «Одеса-Головна» за межі історичного центру як стратегічного кроку до покращення міського середовища та відновлення соціальної й просторової єдності міста. Робота підкреслює необхідність комплексного урбаністичного підходу та міждисциплінарного планування при реконструкції транспортних територій в умовах сталого розвитку.

ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРШОГО ЕТАПУ МІСТОБУДІВНОГО РОЗВИТКУ ОДЕСИ

2025-12-31T00:12:48+02:00

Стаття присвячена визначенню першого етапу містобудівного розвитку Одеси. Одеська затока була відома як зручний пункт у морській навігації із часів Давньої Греції. Археологічні дослідження фіксують наявність поселень у цьому місці саме з тих часів. Але в контексті містобудівного розвитку міста в чинних історико-містобудівних дослідженнях першим етапом вважається період після 1794р., коли планувальний розвиток Одеси почав відбуватись за затвердженим генеральним планом. Між тим численні дослідження істориків, починаючи із ХІХ ст., а також історіографічні джерела свідчать про існування міста із розвиненою інфраструктурою та чітким планувальним зонуванням принаймні з середини XVIII сторіччя. Критичний перегляд чинних уявлень щодо етапів містобудівного розвитку Одеси викликаний також необхідністю впровадження сучасного підходу HUL до об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - Історичний центр м.Одеса. Аналіз історіографічних матеріалів веде до висновку, що просторова організація планування Хаджибея складалась із трьох функціонально-планувальних зон (територій) – форштат, або територія забудови середмістя (житлової та громадської), території оборонного призначення (фортеця, земляні укріплення, еспланада), територія портових споруд (причал, складські будівлі тощо). В результаті дослідження визначено, що просторова організація територій міста Хаджибей османського періоду 2 пол.XVIII ст. - кін. XVIII ст. стала основою просторової організації міста на наступних етапах містобудівного розвитку. Особливості містобудівної морфології окремих територій історичного центру сучасної Одеси (містобудівна структура Приморського бульвару та Європейської площі, парк Шевченка) можна вважати матеріальним відображенням просторової організації міста вищезазначеного періоду. Встановлено, що першим етапом містобудівного розвитку Одеси слід вважати етап формування просторової організації міста Хаджибей османського періоду 2 пол.XVIII ст. - кін. XVIII ст. (1754-1789рр.).

МОДЕЛЮВАННЯ ТРАНСМІСІЙНИХ ТЕПЛОВТРАТ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ВАГОВИХ КОЕФІЦІЄНТІВ ДЛЯ ПРОЄКТУВАННЯ БЛОКОВАНИХ ЗЕЛЕНИХ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИХ БУДІВЕЛЬ

2025-12-31T00:45:23+02:00

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю кардинального зниження енергоспоживання та викидів вуглекислого газу в будівельній галузі, що є критично важливим для забезпечення екологічної стійкості та ресурсозбереження. Інноваційний підхід до підвищення енергоефективності завдяки просторовому блокуванню будівельних об'єктів відкриває нові перспективи для пасивного енергозбереження.

У статті запропоновано систему вагових коефіцієнтів К₁₁₄, що уможливлюють кількісно оцінити вплив блокування на трансмісійні тепловтрати будинків. Створено комплексні аналітичні залежності, що враховують геометричні параметри блокованих граней, теплофізичні характеристики огороджувальних конструкцій, співвідношення світлопрозорих і непрозорих поверхонь, просторову конфігурацію зон блокування.

Практична значущість дослідження полягає в наданні проєктувальникам інструменту швидкого оцінювання енергетичного ефекту завдяки архітектурно-планувальним рішенням уже на стадії концептуального проєктування. Запропонована методика дає змогу оптимізувати енергетичний баланс будівель і мінімізувати експлуатаційні енергетичні витрати.

Результати дослідження можливо застосовувати під час проєктування зелених будівель, енергомодернізації наявної забудови та формуванні енергоефективних мікрорайонів, що відповідає світовим сучасним тенденціям сталого розвитку.

НОРМАТИВНО-ПРОЄКТНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРИ РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА НОВОМУ БУДІВНИЦТВІ УКРИТТІВ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

2025-12-31T00:51:43+02:00

У зв’язку із збройним конфліктом в Україні, підвищеною частотою надзвичайних ситуацій та загрозами для цивільного населення питання безпечності освітніх закладів вийшло на передній план державної політики. Заклади освіти потребують надійних укриттів, котрі зберігають захисні властивості та одночасно дозволяють забезпечити продовження освітнього процесу й психосоціальну підтримку дітей.

Представлено комплекс рекомендацій із просторового та інженерного проєктування укриттів: типізація рішень для підвалів, підземних споруд і надземних захищених приміщень; мінімальні параметри на одну особу; вимоги до вентиляції, фільтрації повітря, автономного енергопостачання та запасів води; інклюзивність і безбар’єрність; модульні конструкції для оперативного впровадження; психоемоційні зони і організація освітнього процесу в укритті. Запропоновано конкретні зміни до ДБН В.2.2-5:2023 і супутніх документів. Рекомендації можуть бути використані МОН, МІМІ/Мінрегіон, ДСНС, місцевими органами влади та проєктними організаціями при розробці проєктів реконструкції та нового будівництва закладів рсвіти, а також при імплементації міжнародних стандартизованих рішень (UNICEF) в український контекст.

КІНЕТИЧНА АРХІТЕКТУРА ЯК НАПРЯМ СУЧАСНОГО ФОРМОУТВОРЕННЯ

2025-12-31T01:04:19+02:00

У статті досліджено кінетичну архітектуру як один із сучасних напрямків формотворення громадських будівель. Розкрито еволюцію поняття кінетики від експериментів ХХ століття до інтеграції цифрових технологій та адаптивних систем у сучасному проектуванні. Визначено основні принципи кінетичної архітектури – рухливість, адаптивність, інтерактивність і реактивність. Проаналізовано світовий досвід реалізації кінетичних споруд, зокрема The Shed у Нью-Йорку, Al Bahr Towers в Абу-Дабі, Museu do Amanhã у Ріо-де-Жанейро, Kiefer Technic Showroom в Австрії. Окреслено тенденції розвитку кінетичних систем в Україні на прикладі проєктів Promprylad.Renovation, UNIT.City та House of Europe Mobile Pavilion. Зроблено висновок, що кінетична архітектура формує нову естетику руху, де форма сприймається як процес, а архітектура – як адаптивна, «жива» система, здатна реагувати на людину і середовище

ВПЛИВ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ НА ФОРМУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ ТЕРИТОРІЙ

2025-12-31T01:10:31+02:00

Стаття присвячена аналізу впливу історичного розвитку аграрної промисловості на формування функціонально-планувальної організації (ФПО) виробничих територій (ВТ) у контексті технологічних трансформацій, що визначають сучасні тенденції розвитку аграрно-промислової діяльності сільської місцевості. Розглянуто історичні етапи еволюції виробничої діяльності (ВД) та простежено зміни для планувальних принципів під впливом технологічних укладів. Показано, що рівень технологічного забезпечення формує вимоги до параметрів виробничого простору та його морфології. Узагальнення наявної наукової бази з врахуванням рівнів технологічного забезпечення створюють передумови для формування перспективних моделей ФПО, здатних реагувати на майбутні сценарії технологічного розвитку із збалансованим розвитком ВТ сільської місцевості.